Хід королеви: українська королева шахів Любов Якір

17:24  |  16.11.2020
Хід королеви

Шахи, хоча б через відведені фігурам ролі, феміністська гра: всі носяться, захищаючи невмілого патріарха, поки королева залишається найбільш грізною фігурою.

«Жінки в шахи не грають», — сказав юній Бет сторож притулку містер Шайбел, але маленьку дівчинку це зовсім не збентежило, вона — обдарована сирота, почала досить жваво прокладати собі дорогу в досі чоловічому шаховому світі. Буквально йдучи по головах повалених королів суперників, ще кілька років тому нікому не відома, та й чого вже там, нікому не потрібна Бет стала світовою знаменитістю. В Україні була своя королева шахів, яку можна порівняти з героїнею популярного зараз серіалу «Хід королеви». 

Українська шахістка Любов Якір

Хід королеви

Шлях міс Хармон проходив по чорно-білим клітинкам через наркозалежність, алкоголь і багато різнопланових турнірів до поєдинку мрії — з чемпіоном світу з СРСР. До радянських шахістів в серіалі «Хід королеви» відчувається лише глибока повага. В одній із серій серіалу була сказана фраза: «Совєти небезпечні…Це як балет, там людям платять, щоб вони грали в шахи». Мало того, неодноразово висловлювалися думки, що радянська школа шахів — найкраща в світі, та й радянські гравці жахливо сильні, впевнені в собі і холоднокровні, оскільки обов’язково тренуються в команді і відчувають підтримку колективу. Не виключенням цього твердження була і українська шахістка київського походження Любов Якір.

Вона завжди з інтересом і прихованими ревнощами дізнавалася про різні досягнення ровесниць і незмінно задавала собі питання: «Невже і я так не зумію?».

Любов Якір (при народженні Коган) народилася 24 вересня 1922 року в Києві — місті, де і прожила все своє життя, не беручи до уваги воєнних років, проведених в евакуації. Дівчинка народилася в родині Єзекіїля Когана — автора підручників з математики, який писав під псевдонімом К.О.Ган. «Все життя мені доводилося спростовувати слух, що я дочка репресованого командарма Йони Якіра», — розповідала Любов Якір. – «Якір — прізвище мого чоловіка». Будучи дівчинкою досить самолюбною, вона завжди з інтересом і прихованими ревнощами дізнавалася про різні досягнення ровесниць і незмінно задавала собі питання: «Невже і я так не зумію?».

Читайте:  МОЗ предлагает локдаун в начале 2021 года

Перші ходи в шахах її навчила робити шкільна подруга, а по-справжньому шаховий шлях почався вже в Київському палаці піонерів, де виросла ціла плеяда чудових шахістів України. Її вчителем і тренером був Олександр Маркович Константинопольський, гросмейстер, який очолював потім жіночу збірну СРСР з шахів. Також там доля звела її і з Ізеєм Липницьким, видатним шахістом, педагогом, журналістом і Ісааком Липницьким, який і зробив з неї справжню шахістку.

Елізабет Хармон, яку в серіалі удочерила недолуга мати алкоголічка бачила в її захопленні фінансову вигоду і їздила з нею по змаганнях, на яких, у разі виграшу, можна було б непогано підзаробити. Ну, нехай буде так. У кожного свої мотиви, головне — Бет могла займатися тим, що у неї в житті виходило найкраще — грати в шахи.

На турнірах шахістам давали талони на харчування — по 2 рублі 50 копійок на обід.

В української шахістки історія була інакша, проте шахи в певний період, в прямому сенсі, годували її та її сім’ю. «Якось покійна свекруха, — розповідала шахістка, — любила говорити: «Любочка, з шахів супу не звариш». І вона була в якійсь мірі права. Проте, на турнірах шахістам давали талони на харчування — по 2 рублі 50 копійок на обід. Знаючи, що вдома бідують, вона продавала свої талони офіціантові і висилала гроші в Київ. Мама їй одного разу сказала: «Якби не твої п’ять рублів, не було б за що і хліба купити». Коли в Харкові їй заплатили за сеанс одночасної гри на 22 дошках 15 рублів, вона була просто щаслива.

Елізабет Хармон будувала свою кар’єру в абсолютно чоловічому світі (на одному з перших чемпіонатів їй сказали, що жіночої групи немає, тому вона буде грати з найслабшими чоловіками), але, як би несподівано це не звучало, ніхто її не дискримінував — чоловіки-суперники захоплювалися її талантом і раз у раз запитували її: ти знаєш, що ти — особлива?

Так і нашою українкою захоплювалися. Грала Любов Якір в агресивному атакуючому стилі, за що не раз викликала похвали відомих майстрів і гросмейстерів. Одного разу в поїзді по дорозі до Ленінграда дівчина підслухала розмову сусідів по купе — спортивних журналістів, які не впізнали її.

Читайте:  Тёплые, ламповые: топ-8 уютных кофеен Киева

«З жінок в Україні тільки Коган (дівоче прізвище Якір — ред.) грати вміє», — заявив один зі співрозмовників.

У період з 1947 по 1954 рік Якір шість разів ставала чемпіонкою України, брала участь в більш ніж 250 престижних шахових турнірах, на яких, зазвичай, займала призові місця; була учасницею 10 фіналів першості СРСР.

Читайте також: Наша Опра і Леді Смерть: чотири видатні випускниці Київського університету

Перемога над Нонною Гапріндашвілі

Нона Гапрідашвілі

Нона Гапріндашвілі

В активі спортсменки — перемоги над чемпіонками світу Людмилою Руденко, Єлизаветою Бикової, Ольгою Рубцевої і Нонною Гапріндашвілі. Саме з тією Гапрідашвілі, чемпіонкою світу серед жінок, з якою порівнювали Елізабет Хармон в серіалі.

«Одного разу на чемпіонаті СРСР я у неї виграла. Нонна дуже засмутилася, її можна зрозуміти. Я повернулася до себе в номер, і раптом вривається грузинський тренер, кричить: «Нонні погано! Треба швидку викликати»! Я швиденько прибігла до неї, вона лежить заплакана. Я кричу: «Чого ти ревеш, ти у мене ще двадцять разів виграєш!» І, як то кажуть, «накаркала»: не двадцять, але партій десять я їй програла»,-згадувала Любов Якір. Українська шахістка дуже пишалася перемогою в цьому турнірі, оскільки Грузія тоді була законодавицею «мод» в жіночих шахах. Сама ж Гапріндашвілі висловлювалася про Якір, як про шахістку високого рівня.

«Коли виграєш у Нони Гапріндашвілі — тобі здається, що ти щось вмієш! А у Лізи Бикової? Люди Руденко? Олі Рубцевої? Аже у всіх чемпіонок світу — від Руденко до Гапріндашвілі — хоч по разу, по два вигравала! Звичайно, в такі дні ти, прийшовши додому, відчуваєш себе дуже розумною людиною!»

В 1963 році Якір отримала звання Майстра спорту СРСР (в той час гросмейстерів серед жінок не було, а майстерне звання мали лише 20 шахісток).

Паралельно Любов працювала інженером-технологом на заводі «Червоний екскаватор», її начальник постійно дорікав їй: «Навіщо тобі ці шахи?», але згодом сам став запеклим шахістом. Любов також вела шахову секцію для людей зі слабким зором і сліпих.

Читайте:  Повелительница аудитории и солнечное сопрано: оперная певица Зоя Гайдай

Таких людей називають свідками століття, останніми з могікан. За своє довге життя Любов Якір чимало побачила, ставши учасницею багатьох яскравих подій, зустрічалася і спілкувалася з видатними людьми, що складали гордість і славу минулого XX століття.

Читайте також: Известные киевляне: художница Татьяна Яблонская

Вона була корінною киянкою і все життя прожила в історичному центрі свого улюбленого міста. Майже до кінця своїх днів Любов Іезекіілевна зберігала свою любов до спілкування, завжди рада була гостям. Шестикратна чемпіонка України була частим гостем Центрального шахового клубу Збройних сил України, що розмістився в Київському Будинку офіцерів буквально в ста метрах від її будинку і в якому неодноразово проводилися турніри на «Кубок Якір». Доля відміряла «великій» шахістці 91 рік …

My-kiev.com

Читайте Мой Киев в Телеграме telegram ico!

Если вы нашли опечатку на сайте, выделите ее и нажмите Ctrl+Enter

Метки:

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: