Події Другої Світової війни багаті на подвиги та імена справжніх героїв того часу. Саме вони, прості люди, ціною власної долі, приносили себе в жертву в ім’я перемоги над ворогом і на благо своєї країни. Однією з таких була Людмила Павличенко — найуспішніший снайпер Другої Світової війни, яка залишила позаду себе навіть вправних в цій справі чоловіків і 309 німців, серед яких десятки офіцерів армії Гітлера.
Людмила Павличенко народилася в місті Біла Церква 12 липня 1916 року. Проживала там до 14 років, згодом сім’я переїхала до Києва. Паралельно з навчанням в десятому класі почала працювала шліфувальницею на заводі «Арсенал». В 1937 році вступила на історичний факультет Київського університету. Студенткою займалася планерним і стрілецьким видами спорту. Німецько-радянська війна застала Людмилу в Одесі на дипломній практиці. З перших же днів військових дій дівчина добровольцем пішла на фронт.
Коли Людмилі було 15 років вона вперше закохалася. Роман тривав недовго і з часом перервався, проте згодом Людмила дізналася про свою вагітність. Тоді її тато, який на той час був офіцером НКВС, відшукав батька дитини і змусив одружитися. Але міцну родину пара створити не змогла, через деякий час подружжя розійшлося. Людмила збиралася подати на розлучення та повернути своє дівоче прізвище, проте не дозволила війна.
Читайте также: Як це було: Київ в окупації
Існує версія того, що у Людмили Павличенко була особлива будова очного яблука. Окрім чудового зору, вона відзначалася тонким слухом, дивовижною інтуїцією та вражаючою пам’яттю. Вона напам’ять знала балістичні таблиці, якнайточніше визначала відстань до об’єкта з поправкою на вітер, ліс відчувала так, немов була звіром. Поговорювали, ніби вона заговорена від смерті знахаркою і ніби чула все в радіусі півкілометра.
Втім, все легенди про свої надздібності Людмила розсіяла сама: «Ненависть загострила мій зір і слух, зробила мене хитрою і спритною; ненависть навчила мене маскуватися і обманювати ворога. Нічим не можна вгамувати спрагу помсти. Поки хоч один загарбник ходить по нашій землі, я буду нещадно бити ворога».
За час війни Людмила була єдиним снайпером, на рахунку якого виявилося 309 німецьких військових, включаючи кілька десятків офіцерів. «Коли я пішла воювати – спочатку відчувала одну тільки злість за те, що німці порушили наше мирне життя. Але все, що я побачила потім, породило в мені почуття такої незгасимої ненависті, що її важко висловити будь-чим, окрім кулі в серце гітлерівця», – говорила снайперка.
Читайте также: Новая Украина ценой собственной жизни: харьковчане, погибшие 20 февраля на Евромайдане
На фронті Людмила Павличенко познайомилася з снайпером Олексієм Киценко. Саме його до кінця своїх днів снайперша згадувала, як справжню любов. Вони воювали разом, разом днювали-ночували. Незабаром Леонід і Людмила подали рапорт командуванню про укладення шлюбу, однак в 1942-му Кіценко загинув під час виконання завдання. Він був важко поранений та помер прямо у Людмили на руках. Тоді ж загинула майже вся її 25-та Чапаївска дивізія, а вона чудом врятувалася, проте стріляти більше не змогла – від стресу і напруження почали тремтіти руки.
У квітні 2015 року на екрани вийшов фільм “Битва за Севастополь”, присвячений Людмилі Павличенко. Проте через російсько-український конфлікт на території України даний фільм вийшов у прокат під назвою “Незламна”. У даній стрічці Людмила Павличенко представлена як етнічна українка. За словами Сергія Мокрицького – режисера стрічки, цей фільм передусім – не про війну, а про дивовижну українську дівчину зі складною долею. Картина охоплює період з 1937-го по 1957 рік.
Читайте также: Блокада Донбасса: истинные причины по мнению харьковчан
В 1942 році Людмила Павличенко в складі радянської делегації відвідала США і Канаду. Американська публіка з великою помпезністю зустрічала “дівчину-снайпера, українську героїню”. Людмила побувала в Чикаго, Міннеаполісі, Денвері, Сіетлі, Сан-Франциско. А в Голлівуді зустрілася навіть із Чарлі Чапліном. Імовірно, саме тоді американський співак і музикант Вуді Гатрі написав пісню «Miss Pavlichenko», однак записана вона була тільки 1946 року.
Зважаючи на те, що Людмила Михайлівна Павличенко пішла із життя досить рано, а саме 27 жовтня 1974 року, то цілком можливо, що вона так і не почула цієї пісні, в якій співак звертався до українки: «Більш ніж три сотні нацистів загинуло від твоєї зброї» (For more than three hundred nazis fell by your gun).
Саме там, у США, під час одного з виступів, якими Людмила надихала союзників, вона виголосила одну з найкрилатіших своїх промов: «…Джентльмени, — рознісся над багатотисячним натовпом присутніх дзвінкий голос. — Мені двадцять п’ять років. На фронті я вже встигла знищити триста дев’ять фашистських загарбників. Чи не здається вам, джентльмени, що ви дуже довго ховаєтеся за моєю спиною…?!» Послідувала пауза, а потім аудиторія вибухнула овацією.
Павличенко, яка приїхала в 1942 році з радянською делегацією в Америку дуже сподобалася Елеонорі Рузвельт — дружині президента США. В ході спілкування вони сильно подружилася та впродовж довгих років продовжували листуватися, а в 1957 році Елеонора навіть прилетіла в гості до Людмили в Москву.
У 1943 році Павличенко отримала звання Героя Радянського Союзу, після війни вона закінчила університет, працювала науковим співробітником Головного штабу ВМФ, в комітеті ветеранів війни. З життя пішла у віці 58 років. Причиною смерті став цироз печінки.
Руслана Сторожук
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
[…] […]
[…] […]