Серед численних багатоповерхівок і торгових центрів столиці можна помітити куполи, під якими приховані телескопи. Уже понад 160 років астрономічна обсерваторія функціонує в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
У квітні 1838 року професор Київського університету Федоров запропонував створити університетську астрономічну обсерваторію. Місце для неї було вибране на пагорбі біля сучасної Львівської площі, де раніше знаходилася фортеця Мініха. Проект розробив архітектор Вікентій Беретті, який також спроектував «червоний» корпус університету.
Будівництво мурованої будівлі обсерваторії почалося у 1840 році і завершилося 9 лютого 1845 року, коштувавши 27 737 рублів сріблом. Під час будівництва Федоров, який став директором обсерваторії, привіз з Мюнхена великий десятидюймовий телескоп, хронометри та інші інструменти.
Професор Струве, засновник Пулковської обсерваторії, надіслав з Німеччини бібліотеку з астрономії, яка складалася з 688 томів та 231 дисертації. На момент відкриття обсерваторія мала в штаті лише директора і одного астронома-спостерігача. Основне фінансування забезпечувалося за рахунок плати за навчання студентів, частину коштів надавала держава.
У 1859 році міністр освіти повідомив царя, що будівля обсерваторії не підходить для встановлення телескопа з Мюнхена та вже дала серйозні тріщини. У саду обсерваторії було збудовано нову башту для телескопа, а до головної будівлі з заходу добудували меридіанну залу.
У перші десятиліття після заснування Київська обсерваторія стикалася з численними проблемами, що заважали їй стати надійною базою для навчальних і наукових досліджень. Якісна наукова робота стала можливою лише після усунення помилок, допущених під час будівництва, покращення монтажу інструментів і зміцнення наукового керівництва. Чіткі напрями наукової діяльності обсерваторії визначилися тільки у 1870-х роках, коли її очолив відомий вчений М.В. Хандриков (1837–1915).
Він започаткував систематичні дослідження у фундаментальній астрометрії. За його керівництва в обсерваторії встановили меридіанний круг фірми Репсольда (1872 р.), що дозволило проводити тривалі серії високоточних спостережень зірок. Відтоді обсерваторія стала центром досліджень у галузі позиційної астрономії, а також розвитку методик визначення орбіт небесних тіл. На той час в обсерваторії працювали такі висококваліфіковані фахівці, як В.І. Фабриціус (1845–1895), Р.Ф. Фогель (1859–1920) та М.П. Диченко (1863–1932).
До кінця XIX століття Київська обсерваторія мала сучасне на той час обладнання, багату астрономічну бібліотеку та чітко визначені напрями наукової роботи. Вона здобула визнання завдяки дослідженням у меридіанній астрономії, спостереженням комет та покриттів зірок Місяцем, а також важливим теоретичним роботам з методів обчислення орбіт. Ці дослідження продовжувалися і під час керівництва Фогеля, хоча наукова активність в цей період дещо знизилася.
Нові напрями досліджень з’явилися в 1920-х роках, коли обсерваторію очолював С.Д. Чорний (1874–1956). Він організував регулярні спостереження сонячних плям та факелів, що стало значним внеском у розвиток досліджень Сонця.
Суттєві зміни в основних напрямах наукової роботи обсерваторії відбулися на початку 1940-х років, коли її очолив С.К. Всехсвятський. Новий директор, спеціаліст з астрофізики, не ігноруючи проблеми астрометрії, почав активно розвивати астрофізичну тематику. В обсерваторії стартували дослідження сонячної активності та вивчення фізики малих тіл Сонячної системи. Ці дослідження, як і деякі інші, тривали навіть під час війни — спочатку у Свердловську (тепер Єкатеринбург), куди було евакуйовано частину обладнання, а згодом знову в Києві.
Після війни значну увагу було приділено реконструкції та вдосконаленню обладнання, після чого продовжилися астрометричні дослідження, статистичні дослідження сонячної активності, вивчення сонячно-земних зв’язків, руху та фізичних властивостей малих планет і комет. Також були розглянуті питання загальної теорії відносності.
Одночасно успішно розвивалася метеорна астрономія, велика увага приділялася спостереженням штучних небесних тіл — у 1957 році було організовано станцію для спостереження штучних супутників Землі (ШСЗ). Серед важливих робіт варто відзначити дослідження фігури Місяця, започатковані А.О. Яковкіним, дослідження кометної астрономії під керівництвом С.К. Всехсвятського та вивчення релятивістських ефектів разом з О.Ф. Богородським.
До початку 1970-х років наукова робота обсерваторії була зосереджена на астрометрії, фізиці Сонця, метеорній астрономії та службі спостережень ШСЗ. У той час в обсерваторії діяли три основні відділи: астрометрії, фізики Сонця та метеорної астрономії. Згодом тематика досліджень розширилася — було створено відділи сонячної активності, довгострокових прогнозів сонячної активності та фізики сонячних спалахів. Серед досягнень співробітників обсерваторії слід відзначити каталог яскравих метеорів, створений на основі фотографічних спостережень, каталоги яскравих та слабких зірок, дослідження космогонічної моделі Метагалактики та вивчення впливу космологічного гравітаційного поля на острівні системи.
Сьогодні це невеликий музей із науковим архівом, який відкритий для відвідувачів. Тут можна побачити безліч астрономічних інструментів та приладів. Якщо ти захоплюєшся космосом і зірками, це місце точно тобі сподобається. Крім того, обсерваторія виконує просвітницьку функцію, де відвідувачі можуть через телескоп спостерігати за небесними тілами.
Найстарішим експонатом обсерваторії, що зберігся з 1838 року, є Пасажний інструмент — спеціальний телескоп, який дозволяв фіксувати момент проходження небесних тіл через небесний меридіан та визначати їхні координати. Цю інформацію використовувала Служба часу. У 1870 році в обсерваторії було встановлено меридіанний круг, який використовувався для точних позиційних спостережень і залишався в експлуатації до 1996 року.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
