Богиня смерті Желі, італійська Болонья та необпалена цегла: походження назв київських місцевостей

14:01  |  30.09.2023
київ

Багато історичних назв місцевостей мають цілком логічне походження, пов’язане з їхнім розташуванням та особливостями. Наприклад, район Печерськ у Києві отримав свою назву через близькість до печер.

Поділ через його розташування «під горою» або «по низу», а район Виноградар назвали так через те, що в минулому в цій місцевості активно вирощували виноград. Проте походження не всіх назв піддається таким простим поясненням.

До прикладу, чи знали ви, що від виразу «кінчай, засипати» пішла назва відомої Конча-Заспи, а на Дарниці колись іноземні гості приносили «дари» київським князям і падали перед ними «ниць»?

Ідол Перуна на Видубичах та святилище Желі на Жулянах

Видубичі
Місце Видубичі відоме тим, що саме тут, за легендою, князь Володимир у 988 році, при хрещенні Русі, скинув у річку дерев’яний ідол Перуна. Через певний час істукан виплив на берег, а урочище отримало свою назву від «видибання» його із води.

За іншою версією, назву «Видубичі» можна пояснити тим, що в цьому районі колись видовбували човни з дубових стовбурів для переправи через Дніпро. Ще одна легенда вказує на зв’язок назви з прилеглою місцевістю Звіринець, де колись полювали на «добич».

Місцевість Желяни стала звичними для нас Жулянами на початку ХХ століття. Тоді з вини працівника канцелярії, який помилково переплутав у слові одну літеру, відбулося перейменування цілого району. Проте навіть до зміни назви етимологія слова була об’єктом активних досліджень.

Згідно з першим варіантом, найменування походить від язичницького святилища богині смутку Желі (Жалі); згідно з другим, від струмка, який став дуже популярним для відпочинку (тобто «желанным»); або ж, згідно з третьою версією, від обжитого (жилого) характеру цієї місцини.

Читайте також: Березняки: лівобережний масив Києва з чудовою акваторією

Подарунки на Дарниці та Італія на Оболоні

Дарницькі мости
Слово «Оболонь», скоріше за все, походить від старослов’янських термінів «болонь», «болоння», «оболоння», які використовувалися для опису великих приозерних або річкових заплав і луків, розташованих біля великих водойм. Ця назва відображає географічні особливості та сезонні зміни цих земель.

Окрім цього, існують також дві інші версії пояснення походження назви «Оболонь». Перша з них вказує на можливий зв’язок із кордоном міста, що нібито є його «оболонкою». Другий варіант вказує на можливе латинське походження слова та  його зв’язок з італійською Болонью.

Назва «Дарниця» теж має цікаву історію походження. Одна з версій вказує на туркійське слово «даріа,» що означає «річка», яка колись протікала в цьому районі. Інша версія пояснює, що «Дарниця» може бути місцем, на якому щось комусь дарували.

До прикладу, княгиня Ольга могла подарувати синові Святославу озеро, яке отримало назву «Дарницьке.» Або ж іноземні гості приносили «дари» київським князям і падали «ниць» перед в’їздом до столиці.

Дракон та розбійник

кирилівський монастир
Походження назви кирилівських висот теж викликає неоднозначність. Одна частина людей вважає, що найменування місцевості пов’язане з Кирилівським монастирем, який був заснований на цій горі у XII столітті.

Інша частина довіряє більш народній історії, яка розповідає про дракона, який жив у печері на горі і лякав усіх мешканців. Цю істоту, за легендою, переміг Кирило Кожум’яка, і місцина отримала свою назву на його честь.

Історичні записи про Княжичі датуються приблизно 1125-1147 роками. У 1489 році польська королівська грамота вказує на наявність поселення монахів у цьому регіоні. Перекази повідомляють, що ще в часи князівської доби, на цьому місці розташовувався палац, який належав Солов’ю Розбійнику.

Читайте також: Туристичний гід по Києву: Кирилівська церква – прадавня святиня столиці

«Кінчай засипати!» та птахи шуліки

конча заспа
Існує цікава легенда про походження назви селища Конча-Заспа. Згідно з нею, в минулому козаки напали на спляче польське військо, і вартові, щоб розбудити своїх побратимів, голосно кричали «Кінчай засипати!». Хоча ця історія звучить цікаво, сумнівно, що вона правдива, оскільки в польській мові відсутні подібного роду слова.

Ймовірно, обидві складові назви походять від місцевих діалектних слів: заспа — пересипані мулом або піском озеро, рукав річки, струмок; конча — їхня кінцева частина, край (походить, імовірно, від численних заток Дніпра та ін. водоймищ, що є у Конча-3аспі).

Назвище Шулявка теж має кілька варіантів походжень. Деякі вважають, що воно може утворюватися від назви птахів «шулік,» яких, за легендою, було чимало в цій місцевості. Інша версія вказує на слова «шуй» або «шуйця,» що з старослов’янської мови перекладається як «ліва рука.»

Але, ймовірно, найбільш достовірна версія відображена в Іпатіївському літописі XV століття. У цьому документі згадується «Шелвовий борок» ( невисокий лісок із галявинами), біля якого відбулася важлива битва між князями Ігорем Олеговичем та Ізяславом Мстиславичем. Це словосполучення означало низькорослий ліс з галявинами.

У 18 столітті назву «Шулявка» вже використовували в письмових джерелах. Крім того, київський митрополит Варлаам Вонатович обрав Шулявку місцем своєї резиденції, і вона називалася «Шульжанським подвір’ям» Софіївського монастиря

Необпалена цегла на Сирці і тополі на Осокорках

голосіїво
Біличі — утворилися від особливостей рельєфу і угідь. Місцевість мала багато білої крейди, білих грибів та білок у лісах.

Бортничі — рід занять перших поселенців, які в давні часи займалися бортництвом — збиранням у лісі меду диких бджіл з бортей.

Вітряні Гори – пагорби неподалік виноградників, де зазвичай дме сильний вітер.

Голосіїво — назва пов’язана зі словом голосити. За легендою, після чергового нападу татар на Київ, саме тут місцевості жителі міста голосили — оплакували загиблих і захоплених в полон.

Куренівка – в козацькі часи на цій місцевості стояли курені.

Сирець — походить від виробництва необпаленої цегли — сирцю.

Солом’янка — він солом’яних хат, де мешкали залежні селяни, «закріплені» за духівництвом Києво-Печерської Лаври.

Пуща-Водиця — назву місцевість отримала від слова «пуща», тобто густий, непрохідний ліс, і невеличкої річки Водиці, якої вже не існує.

Позняки – від прізвища місцевого поміщика Позняка.

Осокорки – від дерева осокір, яке і зараз часто зустрічається в цьому районі.

Чоколівка — від прізвища багатого промисловця Чоколова.

Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм telegram ico, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!

Если вы нашли опечатку на сайте, выделите ее и нажмите Ctrl+Enter

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: