Історія української вишиванки сягає сивої давнини. Як для наших предків тоді, так і для нас сьогодні вишиванка має важливе сакральне значення. Кожен стібочок, колір нитки, орнамент — має певний символізм і значення. Давайте заглибимось у історію цього унікального оберегу, та дізнаємось, якими були і є характерні кольори та орнаменти вишиванки Київщини.
Використовувати орнамент в оздобленні одягу та прикрас пранароди, які жили на території сучасної України почали ще 20 тисяч років тому. Про це можна із впевненістю говорити завдяки сенсаційній знахідці, яка відбулась у 1908 році біля села Мізин (Чернігівщина). Знахідна відноситься до часу Мізинської стоянки (верхній палеоліт), була відкрита палеолітологом Борисом Фроловим.
Він знайшов напульсник кроманьйонця з меандровим розписом — його вважають найдавнішим у світі протосвастичним орнаментом. Це широкий браслет із бивня мамонта, який Фролов ідентифікував, як браслет-місячно-сонячний календар!
У 1956 році був знайдений інший браслет — так званий Мізинський шумлячий набірний браслет, який складався з 5-ти окремих елементів. На ньому були орнаменти із декількох повторювальний штрихів, які Фролов ідентифікував як календар із символами родючості та врожаю. До слова, в тому ж місці були знайдені перші у світі музичні інструменти — Мізинські музичні кості. Це означає, що 20 тисяч років тому, люди, які жили на території України мали уявлення про місячно-сонячний календар і, можливо, навіть співали і танцювали.
Походження української вишивки сягає найдавніших часів праматері української народності — Трипільської культури, а також зустрічалась у кіммерійців, сарматів та скіфів.
Трипільську культуру можна охарактеризувати рясним використанням “пластичного символізму”. У них була ціла система знаків-символів, якими вони прикрашали весь свій побут — гончарні вироби, будинки та одяг.
Трипільські жінки вміли робити гарні зачіски, татуювали власне тіло, носили прикраси у вигляді браслетів та талісманів та декорували власний одяг аплікаціями, вишивками та розписом.
Звісно, що одяг із натуральних матеріалів (вовна, льон, конопля) трипільців родом із сивої давнини до наших днів не зберігся, але про його оздоблення можна дізнатись із глиняних та теракотових статуеток жінок 3-х видів, які були знайдені в ході археологічних розкопок — одягнені, оголені з елементами одягу, оголені з розписом.
На деяких жіночих статуетках можна було побачити пояс, зав’язаний на талії, який звисає з боків, на інших трикутний фартушок із цяточками, на одній із статуеток з Коломійщини можна було побачити щось на кшталт корсажу з відкритими грудьми, який кутом спускається за спину.
Можна припустити, що трипільці могли володіти технологією синтезу рослинних фарб, що дозволяло їм примітивно, але фарбувати власний одяг у декілька основних кольорів.
Кіммерійці прикрашали свій льняний та шкіряний одяг хвилястими візерунками, а також композиційними елементами, які складались із свастик та меандрів, про це у своїх оповідях згадував ще давньогрецький історик Геродот.
Чаша з кургану Гайманова Могила
Одяг високородних скіфів відзначався не аби якою розкішшю — сорочки щедро розшивали золотими нитками, зображаючи оленів, левів та грифонів.
Також використовувались рослинні тематики: квітка лотоса, стебла рослин, виноградна лоза та листя плюща.
Було оздоблення і у вигляді геометричних фігур розшитих по рукавам, подолу та коміру сорочки. Таких як: ромби, завитки, спіралі, кружечки та зігзаги. Це яскраво видно на Чаші, знайденій у Гаймановій Могилі — царське скіфське поховання біла села Балка, Запорізька обл., датоване 6 ст. до н е.
Сарматська вишивка з кургану Соколова могила, I ст. н.е.
На археологічних розкопках Соколової могили (Миколаївщина), які датуються приблизно 1 ст н.е., і відносяться до особистих речей та предметів побуту вищої сарматської знаті, був знайдений клаптик шовкової тканини із вишитим золотою ниткою орнаментом.
Археологічні розкопки в селі Мартинівка (Черкаська обл.) виявили справжній скарб нації — близько 120 виробів зі срібла, з-поміж яких виділяються танцюючі чоловічки, на одязі яких яскраво видно вишитий орнамент на рівні грудей. Знахідна датується 5-7 століттям, і її віднесли до періоду панківської культури.
Читайте також: Вишиванки киянок — як передавали традиції столичні панянки
Вишивка для українців має сакральне значення і вважається сильним оберегом. Навіть місця, які вишиваються мають своє значення. Найчастіше це місця, які не закриваються одягом, наприклад, вишивається комір, де до кінця не прикривається шия, рукава — перед зап’ястям, поділ — який не до кінця закриває ноги.
Найкращою вишиванкою вважається та, яка розшита з любов’ю матір’ю для своєї дитини, або дівчиною для свого коханого, тому що кожен стібочок має своє значення. Орнаменти, які вшиваються на тканині мають уберегти її власника від негараздів, хвороб, навіть зглазу, тоді особливо розшивається спина, особливо на весілля для сукні нареченої.
Зазвичай, вишиванку роблять для однієї конкретної людини, і носити її може тільки її “законний власник”, але часто трапляються випадки, коли вишиванка передається із покоління в покоління — від батьків до дітей, як сімейна реліквія.
Вишиванка також є кодом нації українців. Її берегли, як найдорожче, що мала родина. Багато українців, які були депортовані до Сибіру та Казахстану (указ 21 жовтня 1947 року, більш як 78 тисяч людей) у лісі в скринях недалеко від свого села закопували вишивки, як справжній скарб, який ні в якому випадку не мав потрапити у лихі руки.
Чоловіча вишивка з орнаментом виноградної лози
Для кожного регіону України вишиванки є по-своєму унікальними. Кольори, стилістика, орнаменти — по вишиванці можна було дізнатись з якого села походить людина. Передовсім вишиванка є символом родової пам’яті, приналежності до сім’ї та конкретного регіону.
Близько 300 видів швів, 20 технік. Про орнаменти, знаки та символи, які вишиваються на українському одязі можна говорити вічно, ми згадаємо лише про найпоширеніші для Київщини.
Для Київщини найпоширенішими техніками є: “зерновий вивід”, “верхоплут”, “вирізування”, “штапівка”, “настилування” та ін.
Основними кольорами Північної Київщини є синій (з часом змінився на чорний), червоний та білий, а Південної — жовтий та білий.
У кожного з кольорів є своє значення, наприклад, червоний є кольором пристрасті, любові та удачі; жовтий є кольором радості, процвітання та енергії життя; синій є символом спокою; білий означає незайманість, чистоту та святість; чорний асоціюється з болем, смертю та стражданнями, але в деяких регіонах України на весілля молодята одягали вишиванку з орнаментами саме чорних кольорів, тому що він асоціювався із землею — символом родючості та плодовитості.
Кожен орнамент та символ, який вишивався на одязі мав певне значення, яке мало запрограмувати подальшу долю людини. Наприклад, для Київщини переважають рослинні мотиви — калина, виноград та хміль.
Орнаменти з калини пов’язані з материнством, де кущ — це символ матері, а ягоди — її діти. Такі вишиванки є символом процвітання роду. Грона винограду на вишивці також пов’язана із сім’єю, тільки молодою, новоствореною. Така символіка зустрічається, як на жіночих, так і на чоловічих вишиванках. На Чернігівщині, наприклад, виноградними лозами вишивали рушники. Хміль, на диво, також пов’язаний із закоханими, тільки молодятами, перед весіллям. Хмелем часто оздоблювали весільні вишиванки.
Куптій Дарина
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
Вишиванку потрібно носити не лише на свята, а і в повсякденні