Київ зі своєю архітектурою здатний здивувати навіть тих, хто, здавалося б, не цінує урбаністику. Гуляючи вуличками історичного Подолу, рано чи пізно очі наткнуться на давні фрески, маскарони та ліпнину. Так, на вулиці Юрія Іллєнка у столиці розташувався ошатний зелений будиночок, оформлений у стилі модерну. Кияни часто називають його домом з ірисами і полюбляють проводити тут вечори. Колись цю споруду використовували у якості прибуткового дому, поблизу ж розташовувався великий сад, який простягався аж до річки Глибочиця. Що цікавого приховує історія будинку з ірисами — розповідаємо в матеріалі.
На вулиці був 1910 рік: столиця активно забудовувалась, а до Першої світової війни ще було далеко, навколо панував спокій, столична інтелігенція займалася популяризацією українських творів. Тоді ж випустилася плеяда талановитих архітекторів, в її числі був і Володимир Безсмертний.
Руці Безсмертного у Києві належить багато споруд, ось лише декілька найвідоміших — це проєкт прибуткового будинку на Сагайдачного, «Будинок з котами» та “Будинок з ірисами”. Останній і будемо розглядати. Тендітна ліпнина на фасаді цьому дому завжди приковує увагу киян, однак ця робота потребувала добрячого терпіння та шліфування навичок.
Читайте також: Циганська культура – зворотній бік туристичного Львова
Ділянка, на якій споруджена будівля, колись належала голові столичного Окружного суду Миколі Грабару. Власне, він й попросив Безсмертного звести тут двоповерховий дім, а поруч — службовий флігель, який виконував роль на кшталт місця для сучасних консьєржів. До слова, суддя Грабар у домі жив з дружиною та сином Андрієм Грабарем — згодом той став науковцем. Вже у 1918 році зведений особняк використовували не для власного життя, а в якості прибуткового дому.
До відома, колись біля особняку розташовувався розкішний сад, який, на жаль, до наших днів не зберігся. Зелена галявина простягалася аж до річки Глибочиця, яка впадала в Почайну. Наразі обидві річки в колекторі, але Почайну частково відновлюють.
Довідка: Андрій Грабар — вчений-візантолог, який працював у Парижі та вважається одним з основоположників вивчення візантійського мистецтва та ікон XII століття.
Читайте також: Від університетських застіль до Tinder: як у Києві знаходили чоловіків та дружин
На початку ХХ століття прибуткові будинки в Києві були звичною справою і пасивним бізнесом. Грабар також вирішив підзаробити таким чином — у своєму розкішному маєтку він здавав пять квартир, крамницю з кімнатою і хату у подвір’ї. За оренду житла господарі просили на той час 900 рублів на рік, а найдорожча квартира коштувала більше 2000 рублів, однак орендарі могли спокійно ділити між собою спальні місця, тож і сплачувати суму було легше. Зазвичай одну квартиру оплачували від 4 до 8 людей — це значно економило кошти.
Садиба Грабарів і далі б успішно приносила прибуток, але до влади прийшли більшовики і особняк з ірисами націоналізували, тобто віддали на упорядкування тогочасній владі.
Фактично, господар залишився без свого дому, і його могли використовувати під різні потреби — під ту ж здачу, наприклад, але гроші йшли в кишеню чиновника, чи створити на базі відібраного майна якусь фабрику. Конкретно у маєтку Грабара у різний час був дитячий будинок, трудова школа та Інститут використання газу в комунальному господарстві й промисловості АН УРСР. До слова, за часів функціонування дитячого сиротинця у будинку жив його український педагог Степан Васильченко.
Читайте також: Графський дім у Ворзелі — або як в Уваровому домі транслювали кіно
Дім з ірисами став класичним взірцем київського особняка початку ХХ сторіччя, оформленого в стилі модерн, однак особливу увагу слід звернути на декорування зеленого особняку. Насамперед, цінною з архітектурної точки зори виступає автентична ліпнина, присвячена рослинам — це не тільки іриси, а й водяні лілеї та польові квіти, які прикрашають споруду на фасаді.
Додатковим арт-об’єктом виступає жіночий маскарон біля вікна, а над самим входом розташувався ошатний резаліт. Також маєток вирізняється розкішними балконами з металевими огорожами. Стіни дому зведені з цегли та бетонних конструкцій, окрім цього Безсмертний, будучи новатором, використав у будівництві ще й дерево, камінь, метал та скло. Згідно із задумом архітектора, перехожий з вулиці не міг б одразу побачити всі декорації будинку — їх цілеспрямовано розмістили дещо приховано. Щоб побачити елементи декорації повністю, необхідно впритул наблизитися до дому.
Сьогодні дім з ірисами потребує реставрації — на жаль, його технічний стан бажає кращого. Подекуди по стінах будинку неозброєним оком помітні тріщини — оновлення потребує і фасад маєтку, який потроху втрачає свій первісний вигляд.
[…] Читайте також: Будинок з ірисами — як у Києві з’явився та чим прослав… […]
[…] Читайте також: Будинок з ірисами — як у Києві з’явився та чим прослав… […]