Дніпро — одна з найбільших водних артерій Європи. Головна річка України, водами якої користується переважна більшість населення країни. Сьогодні вона представляє собою помийну яму із відходів, “цвіте” ціанобактеріями та потроху зникає. Отож, хто ж винен у забрудненні Дніпра, і що з цим робити?
Як відомо, Дніпро (Борисфен) з давніх-давен вважався бурхливою та небезпечною річкою. Чого коштують лише знамениті Дніпровські пороги. Він часто розливався, затоплюючи прилеглі села та міста ще з часів Київської Русі, про що збереглось багато письмових свідоцтв.
Останній великий розлив Дніпра був у 1931 році. Це половоддя вважається найбільшим в історії Києва. Тоді річка розлилась на 12 км в ширину, затопивши весь Лівий берег Києва та низини Правобережжя.
Тоді стало зрозуміло, що водний звір дуже небезпечний, і з ним потрібно щось робити.
Читайте також: Киевляне ловили рыбу у себя дома: самые большие разливы Днепра в истории
Сьогодні Дніпро представляє собою каскад із дамб та водосховищ по всій довжині річки, що протікає на території України.
Така система дозволила унеможливити наводнення та контролювати її русло, але тепер перед українцями постала інша проблема — забруднення.
Вже неозброєним оком кожен може побачити, як «гарно» «цвіте» Дніпро. Є декілька причин, чому так відбувається. На сьогоднішній день основною з них є забруднення через відходи з підприємств, які потрапляють у річку, але є й побічні. Наприклад, водосховища повністю зупинили природню течію, тобто вона втратила здатність до самоочищення, а наявні очисні системи вже не справляються зі своєю роботою. По суті, сьогодні Дніпро вже став системою озер, а не річкою.
Ще однією причиною, яка тільки погіршує її наявний стан є глобальне потепління. Збільшення середньої температури, особливо влітку, створює комфортні умови для розмноження бактерій, які там і так вже є.
Наприклад, так зване “цвітіння” Дніпра, яке надає йому насичений зелений колір говорить про наявність синьо-зелених водоростей, або їх ще називають ціанобактеріями, які заносяться в воду разом з миючими засобами.
Досить явним свідченням проблеми є обміління головної водної артерії країни. В Дніпро майже не поступає надходжень води. В теплі сезони року практично не йдуть дощі, а взимку немає льодоставу. Такими темпами на річці додасться островів, принаймні в районі Києва. Також, це збільшує концентрацію ціанобактерій на кубометр води.
Сукупність усіх наявних чинників, які впливають на стан Дніпра, призводять до ситуації, близької до екологічної катастрофи.
Дослідження рахункової палати України показали, що найбільше Дніпро забруднений фосфатами, отруйними хімікатами, залишками від фармацевтичних препаратів, тяжкими металами, які перевищують норму, також присутні луги, нафтопродукти та пестициди.
За тими ж даними, київським підприємством, яке найбільше забруднює води Дніпра є Київводоканал, але потрібно розуміти, що це лише офіційні дані, є багато неофіційних та незаконних викидів небезпечних речовин, які майже неможливо відслідкувати.
В Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів йдуть дебати з цього приводу. Одна із пропозицій — ліквідація водосховищ та повернення затоплених територій в сільське господарство країни, інша — модернізація очисних споруд.
Поки немає єдиної думки з цього приводу, але все ж міністерство готує офіційний документ по управлінню басейном Дніпра, де будуть прописані системні заходи по очищену річки, відповідальність підприємств, а також контроль за дотриманням прийнятих норм.
Багато фосфатів потрапляють у водойму через миючі засоби, які використовуються на підприємствах. Вже створено документ, який зобов’язує компанії користуватися миючими засобами з меншим вмістом фосфатів. Цей документ вступить в силу 31 грудня 2023 року.
Це те, що може нам запропонувати наша країна. А якщо звернути увагу на країну з кристально чистими водоймами, жителі якої можуть дозволити собі пити воду з-під крану, таку як Швейцарія, то перше, що приходить на думку — це дороге обладнання та мільярдне фінансування, і це правда.
Але почнімо з того, що в 50-х роках минулого століття таблички з написом “Купатись заборонено” були нормою для водойм Швейцарії.
Жахливий запах і брудна піна були сталим явищем для їх річок та озер. А потім сталась епідемія тифу, яка забрала життя 3-х людей, і це стало відправною точкою для початку глобальних системних змін.
Те, з чого вони почали — законодавство. Повна заборона викидів фосфатів у водойми, не обмеження кількості, а заборона.
Більше 30-ти років знадобилось Швейцарії, щоб підключити до систем водоочищення 97% домогосподарств, але сьогодні швейцарці спокійно можуть пити воду хоч з-під крану, бо вона кристально чиста та безпечна для споживання.
Кожного року в США проводиться конкурс під назвою Genius Olympiad. У довжелезному списку номінацій за 2020-2021 роки можна знайти ім’я Вікторії Панченко — школярки з Херсону, яка за свій експеримент отримала бронзу та стипендію в 15 тис. доларів на навчання у Нью-Йорку.
Школярка закінчила роботу своєї сестри, яка тепер навчається в Німеччині. Вікторія подала на конкурс дослідження очисних властивостей очерету та рогозу.
Як виявилось, ці рослини добре очищуюсь воду від фосфатів та нітратів, і можуть стати екологічно чистим та недорогим фільтром, який зможе поліпшити стан Дніпра.
Винахід виглядає як біоплато, на якому висаджені рослини. 10 кв. м такого плато очищує 1 кубометр забрудненої води.
Так, щоб очистити головну водну артерію країни Україні знадобляться мільйони та мільярди, і можливо навіть не гривень, але 70% води, яку українці використовують у своїх цілях, будь то технічні потреби підприємств, полив сільськогосподарських полів, або вода, яка тече з-під крану — це все Дніпро.
Забруднення річок та озер, ґрунтових вод; відсутність ефективних методів очищення, переробки та повторного використання водних ресурсів призведе до колапсу та точки неповернення.
Куптій Дарина
Гарна публікація. Тільки «наводнение» (рос) буде не «наводнення», а повінь або, розмовне — половоддя.
Дякую, що звернули увагу на помилку! Я її виправила.
[…] Читайте также: Забруднення Дніпра: хто винен, і що з цим робити? […]
[…] Читайте також: Забруднення Дніпра: хто винен, і що з цим робити? […]