Як змінювались українські традиції святкування Нового року з давніх часів і до сьогодні

07:59  |  17.12.2021
https://my-kiev.com/wp-content/uploads/2021/12/varianti_podarunkiv_na_noviy_rik-0.jpg

Свято Нового року єднає весь світ. Та чи завжди воно було таким, яким ми знаємо його сьогодні?

Коли давні слов’яни святкували Новий рік?

https://my-kiev.com/wp-content/uploads/2021/12/varianti_podarunkiv_na_noviy_rik-0.jpg

В різні часи дата початку нового року та його святкування були різними. Давні слов’яни пов’язували Новий рік з приходом весни та пробудженням природи, початком землеробських робіт, поверненням птахів та цвітінням дерев. Всі пам’ятають щедрівку: “Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка…”, а ластівочки, як відомо в січні не прилітають. В дохристиянські часи слов’яни святкували Новий рік приблизно між Великоднем та весняним рівноденням.

З приходом християнства та установленням юліанського календаря, дата святкування перенеслась на 1 березня. Вибір такого часу був обумовлений тим, що перший день весни вважався «днем створення світу”.

З настанням литовсько-руської доби, на землях, які підпорядковувались руській православній церкві був прийнятий греко-візантійських церковний обряд. За Нікейським собором було постановлено про перенесення дати Нового року на 1 вересня, оскільки саме в цей час Ісус Христос почав проповідувати Царство Господнє. А частина земель, яка належала Великому князівству Литовському святкувала Новий рік 1 січня (за старим стилем), як і вся Західна Європа.

В кінці 16 ст. Західна Європа починає переходити на “новий стиль”, запроваджуючи григоріанський календар.

Після 1700 року російський цар Петро І, який був прихильний до Західної Європи постановив перенести дату святкування Нового року на 1 січня, але Російська імперія, та частина українських земель, що їй належали жили за юліанським календарем до 1918 року, коли також впровадили григоріанський календар, тому святкування Нового року довгий час не сходилось з Західною Європою.

Читайте також: Елка за 4 миллиона и конус: как менялись главные елки Украины последние 20 лет

Новорічні традиції, обряди та звичаї

https://my-kiev.com/wp-content/uploads/2021/12/varianti_podarunkiv_na_noviy_rik-0.jpg

У давніх слов’ян існував поминальний обряд — тризна, коли влаштовувався пишний обід для вшанування померлих родичів. Тризну також проводили під Новий рік, щоб ознаменувати кінець зими, та початок нового життя — Нового року.

Перехід від старого року до нового вважався магічним часом. Раніше останній день старого року та перший день нового року називали днем Меланки (Маланки)-води та Василя-місяця відповідно. Після заходу сонця люди ходили по селу у святковому вбранні та бажали достатку та здоров’я в кожну хату, співали пісні, розказували вірші та “водили козу”. Ця традиція — щедрування зберіглась на українській землі і до нині.

Останній день старого року ще називали “Щедрим вечором”. Всі хоча б один раз в житті чули приказку: “Як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш”, саме тому в цей день всі господині намагались якомога багатше накрити святковий стіл, щоб в новому році в домі був достаток.

Святкові страви мали бути обов’язково ситними, і, звичайно, мала бути кутя. Також, на столі обов’язково мали бути м’ясні страви зі свинини (холодець, сало, кров’янка, тощо), бо вона символізувала достаток, а от рибу не готували, щоб достаток не “уплив”.

З переходом від юліанського календаря до григоріанського, на територіях, які раніше належали Російській імперії з’явилось свято, яке дійшло і до наших днів — свято старого року, після початку нового — Старий Новий рік. Це свідчення того, наскільки слов’янські народи тримаються за свої давні традиції та важко сприймають нововведення.

Читайте також: Життєвий уклад, весільні традиції, правила заручин та вінчання в Київській русі. Частина 1

Святкування

https://my-kiev.com/wp-content/uploads/2021/12/varianti_podarunkiv_na_noviy_rik-0.jpg

Святкування, таким, яким ми знаємо його зараз приніс в Україну Петро І. Саме за його побажанням свято на честь Нового року стало виглядати як карнавал — з костюмами, привітаннями, навіть феєрверками. Хоча в роки життя царя не було таких гарних феєрверків, як сьогодні, але за його наказом, у кожному дворі, де є гармата або рушниця — має пролунати святковий постріл у повітря.

Також було прийнято розпалювати багаття — сьогодні ми запалюємо бенгальські вогні.

Прототипом звичаю вішати на двері святковий вінок може бути наказ Петра І для людей, які не можуть дозволити собі святкову ялинку, повішати хоча б гілочку від неї на двері. За наказом царя прикраси не можна було знімати до 7 січня.

Символи

https://my-kiev.com/wp-content/uploads/2021/12/varianti_podarunkiv_na_noviy_rik-0.jpg

Традиційним українським символом Нового року була аж ніяк не ялинка — це був дідух. Для давніх слов’ян він був уособленням древнього предка. Під час давнього ритуалу тризни слов’яни спалювали “солом’яну людину”.

Для виготовлення дідуха використовувався перший або останній скошений пучок пшениці або жита. Його ставили в хаті на покуть — він вважався найсвятішим місцем в хаті. Таким чином, українські селяни виражали повагу до своїх предків. Також він був символом достатку та добробуту в домі.

Дідух можна було прикрашати як завгодно — кольоровими стрічками або нитками, або додати туди ще декілька сухих польових квітів. Зазвичай, робили товстенький пучок, щоб він міг самостійно стояти.

Можливо “солом’яна людина”, яку спалювали слов’яни в дохристиянську добу стала прообразом дідуха.

Моду на прикрашання дерев під Новий рік приніс в Україну Петро І, однак це були не виключно ялинки, а всі вічнозелені дерева.

Взагалі, існує думка, що у дуже давні часи, коли сучасні народи жили племенами, вони бачили, що зі зміною пір року, деякі дерева абсолютно не змінювались, і придавали їм магічні властивості, ототожнювали їх з душами померлих людей.

З часом, різні народи вигадували свої традиції вшановування предків із прикрашанням вічнозелених дерев. А традиція прикрашання ялинки, як символу Різдва (Європа, Америка) або Нового року (пострадянський простір) виникла не так давно.

Існує думка, що традиція прикрашання ялинки до свята виникла в Західній Європі, а саме в Німеччині.

На ранніх етапах ялинку прикрашали всім яскравим та гарним, що було доступно або під рукою — кольоровий папір, стрічки, солодощі, фрукти, вафлі і т.д.

Згодом, цей звичай почав розповсюджуватись і на інші країни Європи, зокрема на Англію та Францію, а пізніше дійшов і до Америки.

Після подорожей по Західній Європі ним перейнявся і російський цар Петро І, який видав указ про запровадження такої традиції і в Російській імперії, до складу якої тоді входила і Україна.

Ялинка, такою, якою ми її бачимо сьогодні, стала традиційним символом Нового року для українців приблизно в середині 19 ст.

Куптій Дарина

Читайте Мой Киев в Телеграме telegram ico!

Если вы нашли опечатку на сайте, выделите ее и нажмите Ctrl+Enter

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: