«Український Йордан», скарби та давні поселення: топ-10 цікавих фактів про річку Почайну

Почайна — легендарна річка в околицях Києва з якої почалася велика історія хрещення Київської Русі. В результаті втручання людини в природу, водойма не раз змінювала своє русло та тривалий час вважалася втраченою. Але, завдяки величезним зусиллям ентузіастів, ми знаємо, що легендарна Почайна існує і продовжує свій рух до Дніпра, через територію Оболоні. Далі добірка цікавих і, можливо, маловідомих фактів про Почайну.

Походження назви

Припущень щодо походження назви «Почайна» є безліч. Одним з найпоширеніших варіантів є такий, що Почайна походить від чоловічого імені Почай, як першого рибалки, а може перевізника переправи на цьому місці.

Етимологію назви цієї притоки Дніпра також пов’язують з упокоєнням, від старослов’янського слова «спочивати» або «сподівання (бажання) спокою», виводячи з цього твердження сакральне значення її вод для древніх слов’ян, які не тільки використовували їх для побутових потреб, а й приносили жертвопринесення богу тваринництва, магії і торгівлі. Проте, найбільш поширеною є давньослов’янська версія походження – від «по-чай» – «вмістилище води, вологи».

«Український Йордан»

На картах Києва 18-19 століть Почайна часто підписувалася як річка Йорданська — по аналогії з річкою Йордан, в якій хрестився сам Христос. Вже не одне століття існує легенда про срібний глечик, що був втрачений невідомим київський паломником в Єрусалимі. Згодом зачерпнувши воду чи то в колодязі Йорданського храму, чи в озері або річці прочанин віднайшов свій глек. Ніби як Йордан і Почайна пов’язані підземними водами. Втім, якщо згадати, що назва «Почайна» перекладається в тому числі і як «глечик зі священною вологою», то сенс цієї легенди стає набагато глибшим.

Річка Бога Велеса

Фольклористи ототожнювали Почайну з казковою річкою Пучай (Почай, Почев). Вона ж річка Смородина або Вогняна річка. У стародавніх епосах річка Смородина відокремлює світ живих від світу мертвих. Такий собі аналог Стікса — перешкода, яку треба подолати душі людини по дорозі на «той світ». У річці Пучай живе «Чудо-юдо», він же «Змій Горинич» в трьох головах і дванадцяти хвостах, з яким боровся богатир Добриня Микитич.

Витік Почайни

Почайна ще донині залишається загадковою річкою та до цих пір залишається відкритим питання про те, де саме знаходився її витік. Перша версія полягає в тому, що річка витікала з Йорданського озера. З іншого боку, витоком Почайни вважаються болота в районі озера Міністерка. Є й третя версія — початку в звичному розумінні у літописної річки не було. Можливо, Почайна була старим руслом Дніпра, його протокою, який починався від основного русла між Вишгородом і гирлом Десни. Можливо, вірними є декілька варіантів, що передбачає багатоетапність існування стародавньої річки.

Читайте также: Истории и легенды киевских рек

Ймовірне місце Хрещення Русі князем Володимиром

Коли в 988 році князь Володимир хрестив Русь, церемонія проходила саме в гирлі річки Почайна. Вона вважалася найважливішою для міста водоймою. Настоятель Спасо-Преображенського собору Олександр Драбинко сказав: «Річка Почайна – це фактично купіль хрещення Київської Русі. Князь Володимир, охрестившись у Херсонесі, приїхав до Києва і саме у водах ріки Почайної, котра впадає до Дніпра, відбулося хрещення киян свого часу. Ми маємо державу, ми маємо свою Церкву, ми маємо християнську віру, до якої нас покликав Господь через князя Володимира, обравши його».

Поселення та стародавні артефакти

Роскопки біля річки Почайна

Береги річки Почайни привертали увагу багатьох археологів. Так, в 1876 році на Оболоні був знайдений скарб із майже 200 бронзових римських монет другої половини III — першої половини IV століття. На думку істориків, подібна знахідка могла свідчити про існування на заливних луках Оболоні стародавнього поселення, мешканці якого здійснювали обмінні зв’язки з античними містами Північного Причорномор’я.

При цьому найбільше з поселень існувало на березі річки з II по VI століття нашої ери. Археологи підкреслювали унікальність знахідки: житла в поселенні розташовувалися уздовж трьох витягнутих овалів-пустот. Всього під час розкопок було виявлено 66 старовинних осель і сотні різних предметів. Серед них — стародавні артефакти, пов’язані з пізньої трипільської археологічної культури, а також до культур, які вважаються древнєслов’янськими: зарубинецька, пізньозарубинецька, празька.

Згадки про річку в культурі

Іван Нечуй-Левицький описував верхню течію Почайни на Оболоні у 1871 році в повісті «Хмари»:

«Сонце ховалось за межигірський бір, котрий од того став ще чорніший, а далекі озерця на оболоні під тим бором і річка Почайна горіли, наче розтоплене золото».

А також у 1906 році в оповіданні «Ніч на Дніпрі»:

«Плисковата широка Оболонь зеленіла, неначе була застелена зеленим оксамитом, на котрому лисніла річечка Почайна, лисніло озерце, ніби кинуте в траву лиснюче дзеркальце або блискуча склянка».

Уже зниклу Почайну в київському нарисі «На Лук’янівці» 1913 року згадував Володимир Короленко:

«За заводом — широка синя далечінь, затягнена легким серпанком, луги, закрути Почайни і далеко, на самому горизонті, переривиста стрічка Дніпра».

Ось що писала про річку Ліна Костенко:

«Мені відкрилась істина печальна:
життя зникає, як ріка Почайна.
Через віки, а то й через роки,
Ріка вже стане спогадом ріки.
І тільки верби знатимуть старі:
Киян хрестили в ній, а не в Дніпрі».

Об’єкти, названі на честь Почайни

На Подолі є вулиця Почайнинська.

У 2018 році Київська міська рада перейменувала станцію метрополітену «Петрівка» на «Почайна». Того ж року Укрзалізниця перейменувала залізничну станцію Київ-Петрівка на Почайну.

Удар по Почайні

Удар по Почайні було завдано в 1960-70-ті роки, коли розпочалося будівництво житлового масиву Оболонь, а зміна русла відбулася ще у XIX столітті, при будівництві Київської гавані на Рибальському острові (затока теж частина Почайни). Однак, коли будували Оболонь, річку в кількох місцях засипали. У деяких місцях проклали підземні колектори, а десь і зовсім потік роз’єднали. Свою роль зіграло і будівництво метро.

Відродження річки

Повернення історичної назви річці Почайні відбулося в 2015 році. Цього домоглася активістка Аннабелла Морина. Дівчина організувала громадський рух «Почайна» і змогла довести, що невелика річка і система озер Опечень є колишнім руслом легендарної річки Почайна. Таким чином, вдалося запобігти будівництву АЗС на території озера Йорданського.

Руслана Сторожук