Доба Руїни. Так називається період в 30 років українсько-гетьманської історії після смерті Богдана Хмельницького. Що стало приводом для такого падіння? Недолуге управління? Роздробленість? Зовнішнє втручання? Чи чергові вигідні лише одній сторони угоди? Давайте дізнаємось.
Після присяги у вірності Богдана Хмельницького московському царю та підписання Березневих статей, життя на Гетьманщині змінилось. Не безпідставно буде вважати, що московія вбачала в цьому безперечне приєднання територій з подальшим повним підпорядкуванням, хоча існує думка, що Хмельницький вважав цю угоду тимчасовим воєнним союзом. Однак, це ми вже навряд чи зможем перевірити.
Якщо звернути увагу на уклад життя, то в середині 17 ст. московія та Гетьманщина були схожі на два зовсім протилежні полюси. московія мала централізовану державну владу, була взірцем монархічного тоталітаризму, мала феодальну форму власності та найстрашніші форми кріпацтва і рабовласництва. В свою чергу Гетьманщина була демократичною державою, з розвиненим місцевим самоврядуванням, повністю ліквідувала феодальне землеволодіння та майже повністю ліквідувала кріпацтво, в свою чергу гетьмани обирались на спеціальних радах, ним міг стати кожен, хто на думку більшості був цього гідний.
Як це вже стало традиційно для московії, через 5 років після підписання Березневих статей, почались спекуляції та посилення нею політичного впливу на всі процеси життєдіяльності Гетьманщини, як окремої держави (з поміткою “поки що” окремої держави).
З обранням нового гетьмана — Івана Виговського, московія не поспішала погоджуватись з таким вибором, і намагалась продавити нового гетьмана на поступки.
Гнітючий московський вплив на свободолюбивий гетьманський народ посилював його обурення та ставав причиною повстань. Але це справляло лише негативний ефект, адже московія вводила свої війська “для примирення сторін”, так сказати “в миротворчих цілях”, і це давало їй можливість ще більше посилювати свій вплив на регіон, і в свою чергу послаблювати політичну позицію Виговського.
В кінцевому рахунку такий розвиток подій поставив гетьмана перед вибором — змиритись з поглинанням московії цих земель, чи дати бій. Він обрав останнє.
Читайте також: Циклічна історія: Частина 3. Друге розорення Києва та доба українського козацтва
Юрій Хмельницький був недолугим сином свого знаного батька. Після смерті Богдана Хмельницького його 16-річний син був призначений гетьманом, як того бажав його батько. Однак козацькій старшині дуже швидко стало зрозуміло, що Юрій до цього, принаймні поки, не готовий, і булаву передали Івану Виговському, який на той час був генеральним писарем, і мав стати регентом при неповнолітньому Хмельницькому.
Проте, сукупність деяких чинників зробила його гетьманське положення хитким — його польська національність, що з укладенням Гадяцького договору про приєднання українських земель знову до Польщі тільки посилила обурення та незадоволення серед козаків; як результат посилення опозиції його гетьманування та донос на нього московському царю, і наявність московської залоги в містах Гетьманщини, які якраз і мали на меті як можна більше розхитати його положення.
Вся ця ситуація змусила козацьку старшину знову повернутись до Хмельницького. Після того, як Виговського змусили скласти булаву, у 1659 році новим гетьманом було призначено Юрія Хмелькицького.
За минулими договорами нового обраного гетьмана мали погоджувати з московією, і з новим гетьманом нові угоди.
Жердовські угоди, які були підготовлені козаками, серед іншого передбачали усунення московських гарнізонів зі всіх міст, окрім Києва; непорушність прав і вольностей українського козацтва; самостійність української православної церкви та самостійність міжнародних відносин. Вони були повністю відкинуті московитським воєводою князем Олексієм Трубецьким.
Натомість згодом в Переяславі він запропонував іншу угоду, яку назвав відновленням правомочності «Прежних статей Богдана Хмельницкого». Вони були названі за місцем збору — Переяславські статті, і передбачали розквартирування московського гарнізону в таких містах як Брацлав, Ніжин, Переяслав, Умань, і звичайно, Київ коштом місцевого населення; затвердження гетьмана лише після погодження його кандидатури в московським царем, також він позбавляється права самостійно призначати або усувати полковникі, позбавляється права самостійно вступати у війну, а також не має права на самостійну міжнародну політику; до того ж, від тепер православна церква Гетьманщини має підпорядковуватись московському патріахату.
І саме ці статті були підписані.
На той момент новому гетьману Хмельницькому-молодшому було 18 років, він прибув на раду з малим супроводом. Переяслав був оточений 40-ним московитським військом, а на раді була присутня в більшості промосковська лівобережна старшина. Під таким тиском був підписаний новий договір. Але чи виправдовує це його…питання.
У 1660 році відбулась одна з багатьох битв між московією та Річчю Посполитою, в якій московія, і українські козаки, які змушені були битись на її стороні зазнали нищівної поразки.
Після цих подій Хмельницький перейшов на бік поляків і заключив з ними новий договір — Слободищенський трактат, який своєю наявністю розривав угоду з московією.
Він нагадував Гадяцький договір, який уклав Іван Виговський, тільки цей трактат був корегований під реалії того часу — за його умовами козаки мали повернути собі всі свої фортеці, які зайняті московитами; переяславський полковник Тимофій Цюцюра, Ніжинський та Переяславський полки мали повернути свою зброю на московитів, і довести вірність польському королю; козаки мали придушувати повстання на Запоріжжі, якщо такі будуть; і всі, як військо, так і звичайні жителі мають скласти присягу польському королю.
Після цього, за сприяння московії повстали промосковські гетьмани Лівобережжя, одним із них став Яким Сомко.
В 1662 році між Хмельницьким та Сомком (якому допомогало московське військо на чолі з боярином Григорієм Ромодановським) стався бій під Каневом, який став найбільшою ганьбою Хмельницького молодшого. Під час втечі більшість його війська втопилось у водах Дніпра, в той час, коли він покидавши всі свої речі ледь-ледь встиг на човнах, разом із козацькою старшиною, втекти з поля бою.
Засліплений перемогою, перебуваючи у стані ейфорії, Ромодановський повів військо на Правобережжя, де спалив декілька міст — Смілу, Орловець, Балаклію і Костянтинівку. Однак, у тому ж році Богдан Хмельницький запросив підтримки у кримського хана Мехмеда Герая, і разом вони дали переможний бій під Бужином.
Як наслідок, Якима Сомка передали Івану Брюховецькому, який його стратив. Брюховецький став наступним гетьманом, а Юрій Хмельницький після всіх перепетій зрікся булави та постригся в ченці Трахтемирівського Успенського монастиря.
Кожне рішення кожного нового гетьмана призводили до ще більшої роздробленості, до більшої кількості кровопролитних війн, до втрати територій та загального занепаду. Гетьманування Богдана Хмельницького, яким би неоднозначним воно не було, але мало більшу стабільність, переможність та розквіт. 30 років після його смерті більше схожі на Руїну всього того, що він побудував за всі свої роки правління.
Куптій Дарина
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
[…] […]
[…] Читайте також: Циклічна історія: Частина 4. Життя під мо… […]
[…] […]