катерина ІІ вважається великою імператрицею. Можливо вона такою і є для росіян, але в своєму наступі на Україну вона знищила віковий уклад життя, козацьке військо, закріпатила селян, спаплюжила та заборонила українську мову та ліквідувала саму українську незалежність — найцінніше для українського народу.
Останнім гетьманом Лівобережжя став Кирило Розумовський (1750-1764 роки правління). В 1764 році імператриця катерина ІІ, яка тільки декілька років, як зійшла на престол, змусила Розумовського зректись булави. Одною з причин цього рішення стала його спроба зробити гетьманство наслідуваним. Тобто, по суті, створити свою українську правлячу династію.
Для цього, у 1763 році він почав збирати підписи козацько старшини та духовенства для подачі “чолобитної” до імператриці. І, судячи з усього, українська козацька старшина, Київский митрополит та печерський архімандрит розумілась на російських монархах краще, ніж Кирило Розумовський, бо майже всі одразу зрозуміли, що після такого прохання вони всі опиняться або на шибениці, або поїдуть в Сибір. Тому далеко не вся козацька старшина підтримала таке рішення, а духовенство взагалі було категорично проти, однак, “чолобитну” імператриці таки відправили.
Коли катерина ІІ побачила петицію, вона так розлютилась і злякалась, що готова була відправити Розумовського під суд, однак завершилось все тим, що 1764 року під тиском, Розумовського змусили подати прохання про відставку.
Одразу після цього, була відновлена малоросійська колегія, версія 2.0, на чолі якої став новий російський граф — петро румянцев. Тоді ж він отримав інструкцію від імператриці, в якій вона описала яким має бути його правління.
Вона розкритикувала все правління Розумовського, включаючи господарський украд та судочинство Гетьманщини, а також соціальний та військовий устрій країни. Особливо вона виділила той факт, що за час правління Розумовського російська імперія не отримала ніякої користі від українського народу і втратила великі фіскальні можливості.
Одною з основних настанов імператриці на правління графа румянцева була настанова про остаточне перетворення Лівобережної України у російську провінцію.
Читайте також: Циклічна історія. Частина 19. Останній український гетьман “обох берегів Дніпра” Кирило Розумовський
З 1763 року почалась реформування козацьких полків Слобідської України. Козацьку полкову систему було ліквідовано, а війська були перетворені на регулярні гусарські (кіннота) у складі російської армії, а саме Охтирський, Харківський, Острогозький, Сумський та Ізюмський.
Територія Слобідської України (Сумська, Харківска, часткого Луганська обл., а також частково воронезька обл., рф) була перетворена в Слобідсько-Українську губернію, з центром у Харкові.
Козаки соціальним положенням були прирівняні до державних селян, а козацька старшина — до російського дворянства. Воно було особистим, чи спадковим (в залежності від рангу).
Якщо раніше козацькі полки утримувались за рахунок місцевих селян, то після реформування 1765 року, полки перейшли на державне утримання, а селяни платили фіксований податок “з душі”, тобто з кожної людини, яка проживає на певній території. Він мав 4 градації, сума податку залежала від соціального становища людини — чим воно було вище, тим більше становив податок.
У мирний час полковий склад, тобто кількість регулярного війська становила приблизно 1 тис. чоловік (зазвичай, ця кількість була вища). Решта козаків призивного віку методом жеребкування обиралась для проходження регулярних військових навчань. У військовий час полковий склад збільшування, з урахуванням потреб.
Підпільненська (Нова) Січ
3 серпня 1775 року імператриця катерина ІІ видала маніфест про знищення Підпільненської (Нової) Січі. Це був останній оплот запорізького козацтва в Україні. Ті козаки, які змогли врятуватись, переселились в дельту Дунаю і в 1792 році заснували Задунайську Січ.
Підпільненську Січ було повністю знищено військами генерала петра текелія, який у чевні 1775 року повертався з турецького походу. Все майно та архіви з Січі були перевезені до петербурга.
В той час, коли по всій Європі активними темпами кріпацтво скасовувалось, в 1783 році російська імператриця катерина ІІ офіційно його запровадила на Лівобережній Україні. У 1796 році, коли Річ Посполита була розділена, Правобережна Україна також увійшла у склад російської імперії, і в тому ж році закріпачення поширилось і на Правобережжя. Загалом 300 тисяч селян стали кріпаками.
Незавидна доля кріпаків широко висвітлена в літературі — особливо в творчості Тараса Шевченка та Миколи Гоголя.
За 34 роки свого правління катерина ІІ “подарувала” своїм фаворитам близько 800 тисяч кріпаків, більшість із них були українцями. Щороку кількість закріпаченого населення зростала близько на 23,5 тисячі людей. Їх продавали та купували їх худобу або товари на ринку. Могли продавати цілими сім’ями або поодинці. Наприклад, однорічна дитина коштувала як 2 гусака, це приблизно 3 тисячі рублів.
Українських кріпаків могли програвати або вигравати в азартних іграх, пропивати, ними могли сплачувати борги або давати хабарі, їх навіть могли дарувати на іменини в якості подарунку.
Про гарне відношення зі сторони поміщиків до своїх рабів не варто навіть говорити. Процвітало насилля. Дівчат різного віку могли ґвалтувати, не отримуючи ніякого покарання. Кріпаків могли закрити взимку в хліві без їжі та води, а також без можливості зігрітись, бити батогом за найменшу провинність або навіть просто так, бо так захотілось, навіть забити до смерті.
Всі ці звірства призвели до Турбаївського повстання або Турбаївської катастрофи, коли кріпаки повстали і знищили своїх поміщиків. Воно стало одним з найбільших кріпацьких виступів на Лівобережжі.
Цензура почала з’являтись ще за часів петра І, але таких значних розмірів вона досягла тільки за часів катерини ІІ. Планомірно українська мова почала зникати.
У 1766 році був виданий наказ про цензуру книг, які друкувала Києво-Печерська лавра, через 3 роки всі книжки українською мовою були вилучені, їх замінили російськомовні. З 1783 року Києво-Могилянську академію перевели на російську мову викладання.
В 1789 році в петербурзі був виданий “Сравнительный словарь всех языков”, який був укладений при безпосередній участі імператриці. В ньому було сказано, що українська мова, то російска, яка спотворена польською.
Куптій Дарина
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
