Батурин здавна був столицею українського козацького гетьманства. Однак, в останні роки гетьманування Івана Мазепи, російський князь меншиков, в помсту Мазепі за зраду російського царя петра І повністю спалив місто разом з його тодішніми мешканцями. З того часу воно стояло в руїнах. За часів гетьманування Кирила Розумовського, місто Батурин почало відроджуватись, зокрема його адміністративна та культурно-освітня сфера.
Відреставрована резиденція гетьмана Кирила Розумовського, м. Батурин
За часів гетьманування Розумовського почалось активне відновлення Батурина.
У 1748 році після нашестя сарани, яка винищила більшу частину врожаю Лівобережної України, деякі міста ще й постраждали від нашестя паліїв з Правобережжя, на замовлення таких можновладних польських шляхетських сімей як Потоцькі та Радзивілли.
Одним із таких міст став Глухів. Його гетьманська резиденція згоріла вщент. Судячи з усього, у 1749 році її відбудували у вигляді одноповерхового дерев’яного будинку, але новому гетьману, який звик до розкоші, він прийшовся не до душі.
Насправді, зміну резиденції з Глухова на Батурин гетьман пояснив сам. Про це залишилось задокументоване свідчення у вигляді листа Розумовського до графа воронцова. Він писав про те, що в будинку відчувається сирість, що він побудований на низинній болотистій місцевості, до того ж, Розумовський написав, що будинок майже дерев’яний і не цілком міцний, а також те, що він не хоче там зіпсувати своє здоров’я, тому має намір побудувати собі цегляний будинок у Батурині.
Активна розбудова міста починається майже одразу з призначенням Розумовського на посаду — в 50-х роках 18 ст.
У 1752 році Розумовський запросив до співпраці італійського архітектора Рінальді, який працював як у Глухові, так і в Батурині, а коли у 1757 році його контракт добігав кінця, гетьман запросив двох інших італійських архітекторів — Бартоліані і Венероні на побудову нової цегляної гетьманської резиденції у Батурині. Вони працювали там 2 роки і 9 місяців.
Відомо, що в той час в Батурині функціонував цегляний завод і залишився запис про те, що станом на 23 травня 1757 року на будівництво було видано майже 243 тисячі штук цегли.
Протягом 1758 року в Батурині було побудовано канцелярію та ще декілька адміністративних будівель, а в 1760 році була завершена нова цегляна гетьманська резиденція в Батурині. Також місто розбудовувалось і приватним коштом особисто Розумовського і Теплова.
Читайте також: Циклічна історія. Частина 10. Розквіт та падіння гетьманства Івана Мазепи
Перша сторінка проекту Батуринського університету, розроблена Григорієм Тепловим на розгляд Кирила Розумовського
В 1760 році радник Кирила Розумовського та в минулому його вчитель Григорій Теплов подав проект створення майбутнього вищого навчального закладу у тодішній столиці Гетьманщини — місті Батурин.
В пояснювальній записці було вказано, що з огляду на те, що Києво—Могилянська академія, рівень навчання якої вже не відповідає вимогам того часу, втратила свій престиж та не дає висококваліфікованих кадрів, а також з огляду на те, що більшість представників еліти тодішньої України-Гетьманщини відправляють своїх дітей на навчання до вишів Європи та російської імперії, має сенс запровадити новий навчальний заклад з високим рівнем підготовки та новітніми методами навчання.
Детальних документальних свідчень про майбутню програму навчання студентів не збереглось або просто не було розроблено. Невідомо, який перелік факультетів там передбачався, але судячи з дисциплін, перелік яких був поданий — фактично це мали бути медичний, юридичний та філософський факультети.
Точно відомо, що складаючи план майбутнього університета, Теплов користувався статутами тодішніх німецьких вишів. Передбачалось 3-х річне навчання, яке було засноване на поняттях лицарство, тому серед предметів було присутнє фехтування, а також студенти мали носити шпаги. Також передбачалось щорічне обрання ректора.
Оскільки Кирило Розумовський, окрім іншого, був також президентом російської академії наук, при розробці Батуринського університету, Теплов користувався також статутами тодішнього найбільшого вищого навчального закладу російської імперії — московського університету.
Серед іншого, зі статуту московського університету текстуально було запозичено умови вступу до майбутнього Батуринського вищого навчального закладу. Зокрема, в університет могли вступити учні як Лівобережжя, так і Правобережжя, які успішно закінчили курси риторики, чи вище. Вступний іспит приймав особисто ректор. По результатам екзамену та виявлення індивідуальних схильностей студентів, ректор визначав подальший напрямок навчання абітурієнта. Мовою навчання мала бути латина, тому безперечне її розуміння було ще однією умовою до вступу.
Навчатись в університеті міг кожен — син полковника, чи пастуха, єдине виключення становили кріпаки. Вони могли вступити до університету лише за наявності документів про звільнення з кріпацтва. Цей документ мав зберігатись в архіві університету, і у випадку виключення студента він повертався поміщику і колишній студент знов ставав кріпаком. Тобто здобувати освіту міг представник будь-якої верстви населення вільних людей.
Читайте також: Циклічна історія. Частина 19. Останній український гетьман “обох берегів Дніпра” Кирило Розумовський
При університеті планували створити спеціальну підготовчу семінарію, для вихідців зі збіднілих шляхетських родин та різночинців, розраховану на 40 здібних учнів. Навчання передбачало також спеціальну стипендію в 25 карбованців на рік, а в статусі студента — 40 карбованців.
Програма навчання в семінарії передбачала вивчення грецької та французької мов, а також латинської граматики та творів латинських класиків, арифметики, геометрії, географії, історії і т.д. Окрім того, діти зі шляхетських родин мали навчатись танцям та фехтуванню.
В майбутньому випускники семінарії мали стати там викладачами, а згодом викладачами університету.
Після закінчення навчання кожен студент мав публічно захистити свою наукову працю, і лише в разі успіху отримував документ про здобуття вищої освіту, що в свою чергу давало певні переваги при влаштуванні на цивільну та військову службу.
Однак, всі ці задуми залишились тільки на папері, оскільки реалізація такого проекту потребувала декількох років, а обставини того часу — смерть імператриці єлизавети петрівни у 1761 році — склались не на користь Кирила Розумовського. У 1764 році йому довелось зректись булави і проект Батуринського університету та семінарії при ньому так і не був реалізований.
Куптій Дарина
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
