З кожним новим гетьманов і укладанням нових угод з московськими царями, українська незалежність потроху втрачалась. Почали зневажатись козацькі права та вольності. Козаків використовували як гарматне м’ясо в чужих війнах. Вільні люди ставали рабами на чужій землі, звідки далеко не всі повертались. Планомірно і неквапливо росіяни захоплювали владу і влаштовували терор. Наказний гетьман Павло Полуботок залишився вірний своїй землі і попри все намагався зберегти хоча б номінальну її автономію.
Після раптової смерті Скоропадського, і отримання в москві звістки про це, був план оперативно передати всі гетьманські обов’язки малоросійській колегії, тим самим повністю позбавити Гетьманщину якої не якої, але автономії. І варто нагадати, що до цього часу московський цар заборонив самостійне обрання гетьмана.
Однак, в листі до москви про смерть Скоропадського було також вказано, що на період невизначеності, за рішенням генеральної старшини та чинних полковників, Павло Полуботок залишається на чолі країни, як наказний гетьман. Він був впливовою та багатою людиною, тому московський сенат, хоч і зустрів цю звістку без особливого ентузіазму, але сперечатись не став. Однак, всі свої подальші рішення, за рекомендацією московського сенату, Полуботок мав приймати разом з новим президентом малоросійської колегії — степаном вельяміновим.
Хоча у всій подальшій офіційній кореспонденції Полуботок ні разу не фігурує, як наказний гетьман, лише як чернігівський полковник. Таким чином, в Гетьманщини залишився хиткий шанс зберегти автономію.
Однак, в той же час, вельямінов отримує нові інструкції з москви, в яких сказано, що він має рішуче взятись за оволодіння владою над Гетьманщиною. Отже, почався новий етап боротьби за Гетьманщину-Україну.
Читайте також: Циклічна історія. Частина 11. Гетьманування Івана Скоропадського: період втрат
Так виглядала будівля малоросійської колегії у Глухові
Це відомство було створено за наказом петра І 16(27) травня 1722 року у Глухові. Основна мета його створення — контроль діяльності гетьмана та поступове перебирання на себе його повноважень. Це був центральний орган влади росії в Гетьманщині, який складався тільки із росіян.
Отже, після смерті Скоропадського із росії прибув новий президент малоросійської колегії — степан вільямінов. Він прибув на чолі небачено великої на той час делегації — так званої колегії присутності — тобто воєнізованого супроводу, який складався в основному із офіцерів російської армії, а також декількох дяків та піддячих.
Він одразу почав показувати свою зверхність та дав наказ пересилати йому всю звітність, в тому числі фінансову, а також всі листи та універсали, окрім того, він та члени малоросійської колегії, за його словами, мали бути присутні на всіх засіданнях генеральної старшини.
До того ж, щоб не дати час новій владі закріпитись, вільямінов розіслав своїх людей по всім полкам Лівобережжя із закликом до звичайного рядового козацтва без остраху скаржитись на козацьку старшину та своїх полковників, обіцяючи при цьому захист та повне сприяння.
При цьому, Полуботок відмовляється виконувати накази нахабного вільямінова та намагається стримати російську навалу на гетьманську автономію. Він невпинно апелює до московського сенату, починає задіювати українську діаспору в петербурзі, а також пише численні скарги на вільямінова про перевищення посадових обов’язків.
На певний час зусилля Полуботка дали свої плоди. За час відсутності петра І в пітері (пішов в похід на Північний Кавказ), наказний гетьман зміг знайти в оточенні царя “найслабшу ланку” і вхопитись за неї. Тож, на певний час, йому вдалось приструнити президента колегії і дещо обмежити його повноваження.
З-поміж іншого, Полуботку вдалось зняти додаткове оподаткування з церков, монастирів та козацької старшини і ієрархічно зрівняти Генеральну військову канцелярію з малоросійською колегією, тобто тепер вільямінов не мав права нікому давати якісь свої накази.
Що цікаво, цим слабким місцем став сумнозвісний князь меншиков, який знищив стару козацьку столицю — Батурин і майже всіх його мешканців. Він був дуже жадібним до грошей, а Полуботок мав що йому запропонувати.
Після того, як меншиков отримав своє значне “задобрення”, він написав листа Полуботку про те, що обіцяє і надалі виявляти до нього таке патронатство. Окрилений такою звісткою, Полуботок відправляє копії цього листа до всіх полків Лівобережжя і козацької старшини з метою їх ознайомлення, однак, насправді, таким чином він хотів утвердити своє право на трон, показати, що він його гідний, адже це була його тактична перемога, і всі в обов’язковому порядку мали це знати.
Щоб закріпити свій успіх, 13 грудня 1722 року наказний гетьман починає споряджати делегацію з листом подяки та новим проханням про вибори нового гетьмана. І в цей же час, приходить звістка про повернення петра І з походу. Дізнавшись про це, дещо сконфужений вільямінов, який весь цей час не розумів, як же йому тепер діяти, вирішив також підготувати листа до петра, тільки принципово іншого змісту — про завершення реформи державного устрою Гетьманщини.
Обидві делегації до петербурга вирушили майже одночасно — в останні дні січня 1722 року. Однак Полуботок в останню мить зробив фатальну помилку. На чолі своєї делегації він поставив Гадяцького полковника Григорія Граб’янку, а також представників шанованих старшинських та сотених родів, жоден із яких не мав наміру ставити під питання своє майбутнє та майбутнє своєї родини, тож рівень представництва делегації був набагато нижче, ніж планував Полуботок, а от вільямінов поїхав особисто і прямо до царя на аудієнцію.
Що ще більше насторожувало, так це те, що ще до від’їзду делегацій надійшов наказ про створення в гетьманських полках російських комендантів. Це означало, що та реформа, якої намагався уникнути наказний гетьман не зникла, а навіть набирала обертів.
петербург при петрі І
Після повернення петра І, йому доповіли про останні події. Оскільки цар був занадто зайнятий, вільямінову не вдалось одразу потрапити на аудієнцію (він приїхав у другій половині лютого 1723 року), однак, його проект отримав хороші відгуки від московського сенату.
З приводу “українського питання” було розпочато розслідування дій князя меншикова, і знайшли акти фальсифікацій та підкупу у справі про розмежування земель Гетьманщини. Тепер князь став колишнім фаворитом царя, а “українське питання” стало викликати у петра І відразу.
Особиста аудієнція вільямінова з царем відбулась 31 березня, на якій майже все із радикально запропонованого вільяміновим було затверджено царем, а 16 квітня московський сенат видав наказ, щодо перетворення малоросійської колегії із контролюючого органа у владний.
Тобто, на чолі країни тепер мав стояти не гетьман, а російське керівництво, а все чинне керівництво — гетьман і козацька старшина по факту ставало лише формальним формуванням без будь-яких прав на владу. Знову були затверджені додаткові збори та податки, до того ж нові російські полкові коменданти тепер могли обиратись козацькими полковниками.
Однак, знаючи про бунтівний характер українців, щоб не допустити великого невдоволення та спротиву оголошення такого наказу було поетапним. Спочатку казали про те, що обмежувало владу козацької старшини і було популярно у широких козацьких колах, а вже потім випливали деталі, які виявляється стосувались кожного.
Окрім того, фельдмаршалу голіцину, який командував нерегулярними імперськими військами, в тому числі українськими козаками, наказали вивести українське військо в поля, а гетьмана Полуботка разом з генеральним суддею і генеральним писарем викликали до петербурга (29 квітня 1723 року).
Про це в Гетьманщині стало відомо лише 22 травня, а делегація виїхала лише 13 червня. Гетьман знав, що цей наказ провісник катастрофи і всіма правдами і неправдами намагався відтягнути час, щоб зібрати козацьку старшину і стати на захист своєї країни. Однак, велика її частина отримала свої повноваження якраз від царя, тому їм були не цікаві проблеми Полуботка, а інша частина ще пам’ятала про Івана Мазепу, і те, чим закінчився його спротив.
Поки делегати їхали з Глухова до петербурга, петро І видав новий указ (23 червня 1723 року), в якому прямо було сказано, що починаючи з Хмельницького і закінчуючи Скоропадським (Полуботка він за гетьмана не вважав), всі українські гетьмани були зрадниками, і поки не знайдеться вірної людини, нового гетьмана в Україні не буде, і не варто про це набридати царю, а на час його відсутності його обов’язки буде виконувати уряд, який має певні інструкції (малоросійська колегія). По факту, це був вирок для гетьманської автономії. І тепер навіть говорити про це було небезпечно.
петро І відвідує Павла Полуботка в казематі
Для делегації поїздка обернулась допитами в таємній канцелярії, а потім трубецьким казематом петропавлівської фортеці. В петровських апартаментах делегатів та їх свити були проведені обшуки. 26 листопада 1723 року Полуботка та його соратників було звинувачено в “непорядних поступках і розоренні”.
Добити тривали більше року. Щоб додати до справи більше звинувачень і звинувачених, цар відрядив до Гетьманщини майора румянцева, щоб він провів більше допитів, в тому числі і членів родини чернігівського полковника, а також активізувати потенційних донощиків.
Щоб яскраво показати, що для Полуботка це кінець, полковником Чернігівського полку був призначений російський офіцер Михайло Богданов.
Перебуваючи в Гетьманщині, румянцев провів значну чистку козацької старшини, добра її половина позбулась посад, деякі були взяті під варту.
Павло Полуботок помер у казематах 18 грудня 1724 року, а через місяць, у січні 1725 року помер і петро І. Його наступницею стала імператриця катерина І, яка закрила судову справу і відпустила всіх додому, наказала лише нещадно побити батогами всіх, що щось знав, і до сих пір не повідомив, а потім також відпустити додому.
Куптій Дарина
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
[…] […]