Циклічна історія. Частина 10. Розквіт та падіння гетьманства Івана Мазепи

Його життя було сповнене боротьби: як на полях битв, так і на дипломатичному фронті. Він став знаменитим гетьманом, однак 22 роки свого гетьманства присвятив московському царю. Він був мудрим чоловіком, однак його нерішучість перед останнім у житті “кроком” засудила до смертної кари старе українське козацтво.

Тріумфальне повернення Івана Мазепи

Батурин

Мазепа повернувся в Батурин 5 жовтня, так само тріумфально, як ще нещодавно в’їжджав в москву. Це стало неприємною несподіванкою для козацької старшини, і щоб ні у кого не виникало сумніву, одразу по поверненню Мазепа почав займатись пропагандою.

У всі кутки Гетьманщини були відправлені гінці з гетьманськими грамотами від царя, щоб сповіщати про це всіх — і козаків, і населення, показуючи таким чином, що часи змінились, і тепер гетьман це не лише формальний статус, але і реальна влада в руках конкретної людини, яка має владного покровителя.

І справді, часи змінились. Тепер Мазепа має більше повноважень, більше можливостей. Тепер в нього немає особистого наглядача, а московитським воєводам на території Гетьманщині він сам надає розпорядження, підкріплені царівськими указами. Після обрання петра царем, положення гетьмана Мазепи також укріплюється на диво для всіх.

Новий розклад сил ще більше розізлив козацьку старшину і тепер вони почали відкрито виживати Мазепу, але гетьману це було лише на руку. Заручившись підтримкою царя від починає зміщувати з посад козацької старшини своїх політичних опонентів, і заміщувати на своїх союзників. Звісно про це царю він прямо не говорить, але діє на користь собі.

Розквіт гетьманства Івана Мазепи

У віці близько 60-ти років Іван Мазепа досяг піку своєї могутності під покровительством московського царя петра І. Не дивлячись на те, що більшу частину свого правління він діяв в інтересах царя, все ж він був хорошим господарем у свому домі, тому велику кількість коштів, яких в нього безперечно було немало, він спрямовував на розбудову Гетьманщини.

Релігійні споруди

Києво-Печерська лавра

Він виріс в глибоко релігійній родині, тому релігійні споруди України- Гетьманщини часів Івана Мазепи переживали свої найкращі роки. Зокрема, він побудував Богоявленський та Пустинно-Миколаївський храми; обніс муром Києво-Печерську лавру (понад 1 млн злотих(!)), прикрасив бані дзвіниці (так само (дзвін, дзвіниця, мури) Софіївського монастиря), відновив Троїцьку надбрамну церкву, Успенський собор, Церкву Різдва Пресвятої Богородиці; Свято-Троїцький собор Кирилівського монастиря, тощо. Перелічувати його меценатства у відношенні релігійних споруд по всій країні та по всьому світу можна годинами.

Києво-Могилянська академія

«Мазепин» корпус, ще одна назва — староакадемічний

Також він опікувався своєю альма-матер — Києво-Могилянською колегією, яка за його сприяння стала юридично академією (осінь 1702 року). В мазепинський період навчальний заклад також переживає піднесення. Там щороку навчаються близько 2 000 студентів практично із усіх козацьких старшинських родин. Також, щороку Києво-Могилянка отримувала 1 000 злотих на стипендії студентам.

За часів Мазепи був збудований новий кам’яний корпус, який сьогодні називають за його ім’ям “Мазепин” або староакадемічний.

Засновник поселень

Палати гетьмана Івана Мазепи, с. івановське, рф (двоповерховий цегляний будинок)

Він став засновником як мінімум 10 сіл за бугром, три з них названі на честь його прізвища, ім’я та по-батькові, а саме села Івановське, Степанівка та Мазепівка. Сьогодні вони є частиною сумнозвісної рф, а саме по прямій дорозі від Глухова (Сумська обл.), за м. рильськ (курська обл.).

В селі Івановське залишилась резиденція українського гетьмана. Вона потребує реконструкції, але фасад зберігся достатньо, щоб можна було уявити, якою була будівля в свої найкращі роки. Звідти гетьман управляв своїми землями по той бік кордону, оскільки мав землі у власності не тільки в Україні-Гетьманщині, але і в російській імперії.

І треба сказати вони процвітали. Про це красномовно говорить статистика — за 5 років село Івановське із 187 виросло до 697 дворів (!). Переселенці були звільнені від податків на 5 років. В селі було 7 шинків, харчевня, 2 громадські лазні, 3 церкви, з десяток лавок і 2 рази на рік проводились ярмарки.

Таким розвитком село завдячувало принципово різним відношенням до справи російських та гетьманських панів. В попередній частинах циклу було сказано про те, що російська імперія і Гетьманщина були принципово різними у відношенні селянства та земельного господарства. На росії процвітало кріпацтво, а в Україні-Гетьманщині селянство було вільним та мало більше прав. Ось чому гетьманські села за бугром процвітали.

І навряд чи після смерті Мазепи хтось так само опікувався його селами і підтримував їх. Тому, можливо, мазепинська доба була “золотою” і для них.

Читайте також: Циклічна історія: Частина 4. Життя під московією та чого воно варте: історія про те, чим все обернулось

Титанічні зусилля

Іван Мазепа був при владі вже 20 роки. На той час йому було вже 68. Титанічними зусиллями він зміг закінчити добу Руїни і принести на землі Гетьманщини певну стабільність.

Він впроваджував нові ідеї, створював нові поселення, розбудовував їх. Будував прекрасні храми, деякі з них ми з вами бачимо і сьогодні. Він опікувався освітою. Багато релігійних, політичних, військових та громадських діячів, були випускниками Києво-Могилянської академії, такі як: Теофан Прокопович, митрополит Діонісій Балабан; гетьмани Іван Виговський, Петро Дорошенко, Іван Мазепа, Пилип Орлик та багато інших.

Іван Мазепа є досить суперечливою постаттю, не дивлячись на свою промосковску політику він дбав про Гетьманщину. Про її розвиток та квітучість, і можливо, на схилі літ, він дивився на цю землю, як батько на свою дитину. Саме тому плани петра І повністю підкорити цих вільних людей і випалити їхню землю так лякала старого гетьмана.

Особиста образа

Північна війна

Початок 18 ст. Почалась російсько-шведська війна або її ще називають Північна війна. І Гетьманщина, як союзник російської імперії була на боці росії та її союзників.

Однак, Мазепа розуміє, що ця безглузда війна дуже дорогою ціною дається його країні. Його люди втрачають провіант, коней, гармати. Їх ображають російські командири, б’ють, інколи до смерті, відправляють на каторжні роботи. Козаки, виконуючи безглузді накази, гинуть як мухи. На цій війні він втратив своїх кращих полковників, у тому числі племінника, який був одним із найкращих його полковників, і кому він хотів передати булаву.

Ситуація в Гетьманщині розхитується, козаки та селяни обурені, татари готують напад на країну, поки гетьман відсутній, та навіть якщо він приїде, нема ким буде захищатись, бо багато козаків або вже мертві, або перебувають на фронтах або втекли до шведів, або будують нову столицю петра І — петербург.

Мазепа весь час злий, він розуміє, що втрачає контроль над ситуацією, і вже не може покладатись на покровительство петра, бо це місце зайняв його новий фаворит — князь меншиков. І вдобавок з усіма цими зимніми походами в нього загострилась подагра, і слід нагадати, що Мазепі вже майже 70. Багато хто вже потирає руки поряд з його булавою.

Переломний момент

Жовква. Акварель XIX ст. Автор Й. К. Яворський.

Переломним моментом можна вважати генеральну раду, яка відбулась у місті Жовква в кінці квітня 1707 року. Звідти гетьман приїхав чорніше хмари. Справдились найстрашніші його побоювання. В своїй війні зі Швецією петро І вирішив зробити Україну-Гетьманщину розмінною монетою.

петро І представив Мазепі план нової Гетьманщини, реорганізованої, якщо можна так сказати. За його задумом усі козацькі війська мали віддати у підпорядкування росіянам, тобто скасувати полкову систему, таким чином він повністю ламає війсково-адміністративну структуру Гетьманщини, тобто вона втрачає незалежність і переходить у склад російської імперії на загальних умовах.

Далі більше. Від Пскова до Північної України-Гетьманщини будуть випалені землі, звідки люди будуть евакуйовані, а землі стоятимуть пусткою (таке вже практикувалось на Правобережжі, добра його половина була випалена і стояла пусткою вже на той час), а саме Правобережжя, разом з Білою Церквою віддати полякам.

Важко уявити, що тоді відчував старий гетьман, адже всі його старання за 20 років просто одномоментно були знищені.

Нові військові реалії по-петровські

Київська фортеця

У ході війни зберігалась можливість наступу шведських військ на Київ. Мазепа попросив у петра хочаб 10 тис. військових для захисту, на що цар відповів, що не може дати навіть 10 чоловік, і щоб Мазепа сам, як зможе, так і захищався, і це при тому, що майже все козацьке військо було на фронтах російської війни.

Однак, варто сказати він дав Мазепі досить чіткі інструкції, як діяти у разі нападу. За інструкцією гетьман мав укріплювати Печерську фортецю (Київська фортеця на Печерську, на той час вона була ще недобудована), а під час наступу відступити за Дніпро, залишивши там гарнізон для оборони. При цьому територією “Старого Києва” (Києво-Могилянка, Софія, братський монастир) можна пожертвувати, тобто спалити начисто і залишити пусткою.

На жаль, сьогодні вже неможливо дізнатись, що відчував гетьман, який виріс в глибоко релігійній сім’ї, опікувався монастирями, а також своєю альма-матер — Могилянкою.

“Зрада”

Карл ХІІ Шведський

Варто відмітити, що до останнього року свого знаменитого гетьманування Іван Мазепа був вірний московському царю. Свою угоду зі швецьким королем він розглядав лише як крайню міру, коли не буде більше іншого виходу врятувати Гетьманщину від випалення.

В ході Північної війни у шведів було 2 варіанти розвитку подій — напад на росію та напад на Гетьманщину. петро І віддав наказ палити села та поля. Саме тому, шведи звернули на Гетьманщину, бо в російській стороні не було провіанту, бо люди та коні почали хворіти та гинути, а зі сторони Гетьманщини були “молочні ріки”. Там можна було запастись всім необхідним, поляки були їм союзні, а московський цар подбав, щоб наш край нема кому було захищати. В таким умовах безвиході, під тиском козацької старшини Мазепа поїхав до Карла.

Насправді, гетьману нема чого було запропонувати Карлу ХІІ, все його військо вже було на війні, і добра його половина була вже мертва. Гетьман був у завідомо програшному положенні. Навіть коли вже їхав до шведського короля, хотів повернути назад, але, навіть якби він так зробив, це все одно б не врятувало Гетьманщину.

“Батуринська різанина”

російська сторона перехватила кориспонденцію і коли Мазепа був в дорозі до шведів, князь меншиков вже був біля Батурина, де козаки та жителі міста приготували фортецю для оборони (гарнізон приблизно 8 тис. і близько 100 гармат). Князь приїхав за головою гетьмана.

петро І спочатку був в великому здивуванні та в шоці від зради гетьмана, а потім в гніві. Він дає наказ меншикову знищити Батурин — стару гетьманську столицю.

Це була каральна операція по винищенню міста зі всіма мешканцями без особливої різниці якої вони статі чи віку. 13 листопада (за новим стилем) 1708 року було винищено за різними даними від 11 до 15 тисяч мешканців міста.

В історію України ця подія увійшла під назвою “Батуринська різанина”. Що цікаво, фортецю не вдалось взяти штурмом. Там виявився зрадник — сотник І. Нос, який за хорошу винагороду показав таємний хід.

Батурин був пограбований, церкви, в тому числі православні спалені. меншиков забрав частину артилерії, вивіз бібліотеку та архів гетьмана, а також цінності, які були в його заміському маєтку в Гончарівці.

Помста петра

петро І

петро І віддав наказ про повну конфіскацію майна Мазепи. Князь голіцин направився під Білу Церкву, де забрав гроші (навіть ті, які були вкладені Мазепою в Києво-Печерську лавру), срібний посуд, соболі; до росіян потрапили регалії Війська Запорозького, отримані ще Богданом Хмельницьким від Яна Казимира в 1649 році — військова печать, бунчук та булава.

Далі московський цар та його новий фаворит князь меншиков розвернули бурхливу пропагандистську антимазепинську кампанію. Всіх, хто по різним причинам не зміг або не захотів дістатись до Мазепи скликали до Глухова на обрання нового гетьмана (петро вже давно обрав нового гетьмана, це було не обрання, а просто проголошення).

Там же влаштували і показову страту опудала Івана Мазепи. Так, вони створили опудало, показово зірвали з нього орден Андрія Первозваного, потім протягли його на мотузці до шибениці і стратили. При цьому було оголошено про зраду Мазепи, а також зірвано та розтоптано його фамільний герб. А згодом гетьмана предали церковній анафемі.

Зусиллями петра І ім’я Мазепи стирали зі сторінок історії або очорнювали його настільки, щоб десятки наступних поколінь знали його саме як зрадника.

Знищення старого козацтва

Геть хворий та морально розбитий гетьман все ще вів перемовини з Запоріжжям, щоб заручитись їхньою підтримкою та створити союз — шведсько-українсько-запорізький. І Мазепі це вдалось.

Дізнавшись про це, московський цар дав наказ створити диверсії на Січі та обрати нового кошового замість Гордієнка, частково це вдалось. Його змістили, але новий аж ніяк не був проросійським, і тоді, цар віддав наказ на знищення.

Російські війська зайшли на Запорожжя та один за одним знищили всі козацькі міста, села та Січ. Цей похід увійшов в історію як Каральна експедиція петра яковлєва.

Останньою була знищена Чортомлицька Січ, яка в свій час стала одною з перших Січей, створених на Запоріжжі.

Падіння, втеча та смерть

Смерть гетьмана Івана Мазепи

Результатом всіх останніх подій став повний розгром. Мазепа був вже старий та хворий, він втратив все; опальний та самовпевнений Карл був важкопоранений та заледве врятувався з поля бою, втративши під собою аж двое коней; Запорожжя було знищено, а ті деякі запорожці, які змогли вижити були або взяті в полон (згодом страчені), або в останній битві з росіянами на боці Карла та Мазепи стали їх невеликою свитою в їх втечі до Туреччини, або, якщо розуміли, що не встигають перебратись через Дніпро, то самі кидались в його води, щоб померти краще так, ніж від рук росіян, які відправились за ними в погоню з поля бою.

Останні свої дні Мазепа доживав в Бендерах (Республіка Молдова (частина ніким не визнаної, окрім, звичайно, рф республіки придністров’я)).

Старий гетьман помирав тяжко, однак навіть на смертному одрі знайшов час пожартувати та віддати останні розпорядження стосовно таємних документів. Після цього в нього почались судоми, він втратив пам’ять і нарешті помер.

Куптій Дарина