З початкої повномасштабної війни в Україні, яку розв’язала росія напавши на нас 24 лютого 2022 року, українське суспільство розділилось. Багато наших чоловіків знаменитостей перетнуло український кордон в напрямку — на виїзд, що викликало шквал обурення та критики. Нам не цікава їх подальша доля, ця історія про тих, хто лишився в Україні, і чим був корисний вдома.
Український комік Женя Янович та психотерапевт Спартак Субота познайомились на семінарі “Цінності та суспільство” у комплексі Taor Karpaty у Львівській області 27 листопада 2021 року.
Кожен учасник семінару повинен був заповнити анкету з особистими даними, де, серед іншого, потрібно було вказати вид діяльності. В анкеті Спартака Суботи, поміж іншого, було вказано, що він психотерапевт, має ступінь кандидата наук в цій галузі, радник міністра охорони здоров’я та інше.
Семінар тривав близько тижня. За цей час, чоловіки мали можливість поспілкуватись та навіть здружились. Їх дружні відносини продовжились і після закінчення семінару.
Жені Яновичу, за його словами, в їх спілкуванні подобалась ерудованість Спартака, його вміння висловлювати свою думку та аргументовано її доводити до співрозмовника, використовуючи професійні терміни в галузі психології. Також він розповідав цікаві кейси зі своєї професійної діяльності, в тому числі розповіді про допомогу поліції з пошуком серійних вбивць, цитував стоїків та вмів іронічно жартувати, використовуючи чорний гумор, що особливо сподобалось Яновичу.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, Спартак повідомив Яновича, що записався в ТРО разом зі своїм колегою з колишньої роботи, а саме з СБУ, а також сказав, що був в АТО, в той час, як Женя, разом із родичами та домашніми тваринами сидів у метро на Святошино під час повітряної тривоги. Це викликало у Яновича нереальну повагу до друга.
Протягом перших місяців війни друзі було постійно на зв’язку, Спартак був у роз’їздах по роботі, а згодом, в кінці весни, коли він повернувся у Київ, вирішили записати декілька, на їх думку, корисних подкастів у вигляді діалогів між собою, де порушували важливі теми, як, наприклад, — “Відчуття провини за те, що ти не на фронті”, або “Як я можу пити каву в кафе в мирному місті, коли люди в окупації не мають, що їсти”.
Такі теми на злобу дня, настільки зайшли аудиторії, що побили рекорди та статистику переглядів подкастів українського виробництва, глядачі надсилати тисячі позитивних та вдячних відгуків з окупації та еміграції, багатьом людям їхній спільний проект простою мовою допоміг втримати кукуху на місці.
Згодом, друзі почали гастролювати різними містами України. Квитки на записи розлітались, як гарячі пиріжки. 20% гонорару з кожного виступу йшли на донати на ЗСУ. І хоча нещодавно, завдяки розслідуванню колеги Спартака по цеху — Артема Осипяна, виявилось, що далеко не всі заслуги, які приписував собі Спартак Субота відповідають дійсності, але складно переоцінити вклад двох вже колишніх друзів для психічного здоров’я та рівноваги цивільного населення, яке так, чи інакше піддається стресу та нервовому напруженню будучи в еміграції, на прифронтових територія, чи глибоко в тилу.
12 квітня 2023 року співзасновник Подкаст Терапії — Женя Янович прийняв рішення закрити проект. Глядачі з болем та відчаєм сприйняли цю звістку, але комік непохитний в своєму рішенні. Спартак Субота буде судитись та намагатиметься відстояти правдивість та наявність всіх заявлених своїх досягнень, але, за словами Яновича — навіть якщо психотерапевт виграє суд, його рішення залишиться незмінним.
Читайте також: Топ-5 бійців батальйону “Монако”: що ми про них знаєм?
Андрій Мостренко народився в Талліні, Естонія. Строкову службу проходив у Східній Німеччині. Працював слюсарем, паралельно займався музикою, писав пісні та грав у музичному гурті “Емануель”.
Після того, як його батько вийшов на пенсію, родина переїхала до Миколаєва, де Мостренко вступив до училища на спеціальність режисера. З часом він розпочав свою успішну кар’єра актора театру. Працював в тому числі у Театрі драми та комедії на лівому березі Дніпра. Займався дубляжем, зокрема був диктором на телеканалі “2+2”. Потім почав зніматись у кіно.
Серед списку картин, в яких знімався Мостренко, можна знайти такі: історична драма “Чорний ворон” про повстання українців та боротьбу за незалежність часів Холодноярської республіки; “Мирний-21” — фільм про боротьбу Луганського прикордонного загону в 2014 році, який знімали в одному з київських бомбосховищ; “Снайпер. Білий Ворон” — фільм заснований на реальних подіях, прототип головного героя — реальна людина, хлопець, який був екоактивістом та викладачем, а з початком війни в 2014 році, пішов воювати, став снайпером і захищав Донецький аеропорт, він допомагав писати сценарій до фільму.
Актор не багатослівний на публіку про своє відношення до цієї війни, однак, ті емоції, які він переживає у всіх стрічках, у яких він знімається — є щирими, і багато із цих стрічок є історіями про боротьбу українського народу за незалежність, за своє право жити у вільній країні.
Сам Андрій Мостренко не бере участь у реальних боях на фронті, він знаходиться глибоко в тилу, однак це не врятувало його сім’ю від біди. 15 серпня у боях за незалежність України загинув його син у свій 27 день народження.
На питання, що він робитиме після нашої перемоги, актор відповідає: “Перше, що я зроблю — піду на могилу сина”.
Двоє акторів та двоє друзів в реальному житті. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, українське кіновиробництво зупинилось. Багато затребуваних акторів та співаків втратили роботу, а отже залишились без грошей.
Хтось змінив профіль, хтось знайшов підробіток, хтось почав викладати, а ці двоє поставили виставу і почали гастролювати.
Керував процесом Євген Олійник. З початком війни, він не захотів йти з професії і здобувати інші навички та досвід. Перше, що він зробив — це відкрив кіношколу. Залучив спеціалістів, винайняв приміщення, запустив рекламу і розпочав свою справу. Потім подумав: “А чого б не створити якусь виставу?” — так народились “Емігранти”.
Вимушена еміграція під час війни не викликає захвату, чи сміху, але таку обрали тему для вистави — досить болючу і актуальну для українського суспільства. Вона комедійна, і розповідає про те, що не все так добре у процвітаючій, прогресивній та толерантній Європі. Також вона про те, що навіть під час війни в Україні можна жити, будувати бізнес, спілкуватися з людьми та просто пити каву з друзями в кафе, чи в парку.
Глядачам вистава зайшла “на ура”. Доходу з продажів квитків вистачало друзям та звичайне безбідне життя, а також на допомогу армії. Окрім того, вони обидва займались волонтерством ще до “Емігрантів”.
Євген Олійник перепрофілювався в театрального продюсера, і завдяки цьому в багатьох їхніх колег по цеху з’явилась можливість заробляти гроші. На питання: “Чи дає він ролі тільки знайомим акторам?”, Євген відповідає: “Ні”, але, зрозуміло, що більшість його знайомих — професійні актори, які отримують ролі за талант та досвід, а не за гарні оченята. Втім, кожен з них може піти тоді, коли захоче, і на його місце прийде хтось інший, можливо, менш популярний та досвідчений, але такий, який буде відповідати необхідним якостям на параметрам для конкретної ролі. Адже всі актори отримують одноразову платню за виконання одної ролі.
Конкретно з “Емігрантів” на донати на ЗСУ пішло 120 тис. грн — це без урахування витрат в раціональних розмірах з особистих доходів друзів. Серед конкретної допомоги армії — ремонт машин, бронежилети та інша військова амуніція.
Куптій Дарина
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
[…] Читайте також: Топ-5 українських знаменитостей, які не виїхали за корд… […]