Київська кіностудія імені Олександра Довженка заснована 1925 року і спочатку мала назву «Київська кінофабрика». Восени 1927 року на студії, що ще добудовувалась, розпочалися зйомки першого фільму «Ванька та „Месник“». Відтоді кіностудія працювала напрочуд продуктивно, створюючи різноманітні фільми. У 1930-х роках в кіно з’являється звук і колір: першим звуковим фільмом студії стала «Симфонія Донбасу» Дзиги Вертова, а першою кольоровою стрічкою — «Сорочинський ярмарок» Миколи Екка.
Кіностудія знімала сотні фільмів, багато з яких отримували призи на міжнародних кінофестивалях. Так, наприклад, фільм «Радуга» Марка Донського отримав Вищий приз Американської асоціації кінокритиків і премію газети «Daily News» як кращий іноземний фільм, що був в американському прокаті 1944 року. Документальний фільм Дзиґи Вертова «Людина з кіноапаратом» у 2014 визнали найкращим документальним фільмом всіх часів (за версією британського журналу «Sight & Sound»).
З 1957 року кіностудія отримує назву Кіностудії імені О. Довженка. Саме тут режисер Олександр Довженко створив кращі свої фільми, зокрема стрічку «Земля», яка визнана однією з найкращих картин усіх часів і народів.
Згадаємо найвідоміші фільми київської кіностудії.
Художній комедійний фільм режисера Віктора Іванова з’явився у 1961 році і знятий за мотивами однойменної п’єси Михайла Старицького. Легковажний та молодий Свирид Голохвостий хоче покращити своє фінансове становище, одружившись на багатій некрасивій дівчині Проні, та водночас залицяється до простої вродливої дівчини Галі. Погнавшись «за двома зайцями», хлопець втрачає обидві можливості і залишається ні з чим.
У фільмі можна помітити київські краєвиди і міські панорами, зокрема Володимирську гірку, пам’ятник Володимиру Великому та Андріївську церкву, на фоні якої відзнята вінчальна сцена. Цікаво, що фільм був знятий українською мовою і тільки Голохвостов говорив на суржику, щоб підкреслити характерні риси персонажу.
Згодом для фільму створили російський дубляж і саме таким він вийшов на широкі екрани. У 2013 році в маріупольських архівах знайшли загублений оригінал, тож тепер можна насолодитися оригінальними репліками колоритних персонажів, розібраних на цитати.
Читайте також: Сердце украинского Голливуда: «Матч», «Дело Фарауэлла», и другие фильмы, снятые в Харькове
Ще один художній комедійний фільм кіностудії Довженко побачив світ у 1962 році. Знімати стрічку почав режисер Микола Літус, який наполіг, щоб роль Людмили Добривечір зіграла маловідома акторка Тер’є Луйк.
Під час перегляду відзнятого матеріалу дирекція кіностудії зняла Луйк з ролі, оскільки з нею комедія не виходила. Врешті на головну роль затвердили Надію Рум’янцеву, яка в свої 32 грала 17-річну дівчину. А режисерство доручили більш досвідченому Оліксієві Мішурину.
Зйомки відбувались на реальній АЗС, але знімати на самій заправці не дозволили з міркувань протипожежної безпеки. Тож поряд побудували бутафорську АЗС, дивовижно схожу на реальну. В комедії можна роздивитись машини 1950-початку 1960 років: автобуси ЛАЗ-697 «Турист» і ЛАЗ-Україна-1, вантажівку БєлАЗ-540, автомобіль Cadillac Series 62 та інші.
Фільм знімали у Києві та Полтавській області. З вікон автобусу «Київ-Ялта» можна побачити Хрещатик, вулицю Прорізну, готель «Україна» на Майдані Незалежності, вулиці з квітучими каштанами, Дніпровську набережну, будівництво нових мікрорайонів та парк імені Пушкіна. А ось заправка, де розгортався сюжет, існує і зараз в Пирятині Полтавської області.
Фільм про будні льотчиків-винищувачів в роки Другої світової війни з’явився у 1973 році. Леонід Биков став і режисером, і одним з акторів кінострічки.
Під час роботи над фільмом Биков консультувався з великою кількістю ветеранів, тож за героями фільму стоять прообрази реальних людей. Сценарій теж написаний близько до дійсних подій. Так, «співаюча» ескадрилья дійсно існувала в 5-му гвардійському винищувальному авіаційному полку, а називалася вона так тому, що в ній був власний хор.
У фільмі лунають пісні «Смуглянка», «Вечірній дзвін», «Ніч яка місячна» та інші.
Художній фільм 1964 року, створений на основі повісті Михайла Коцюбинського.
Кінострічка режисера Сергія Параджанова розповідає про трагічну долю закоханих гуцулів Іванка та Марічки – українських Ромео та Джульєтти. Зйомки відбувались у справжніх гуцульських хатах в селі Жаб’є та околицях села Криворівня Івано-Франківської області.
Для якнайкращого відтворення твору та передачі потрібної атмосфери Параджанов вивчав гуцульську культуру і звичаї: ходив на весілля та похорони, досліджував побут та традиційний костюм. У фільмі відтворено багато обрядів Гуцульщини, а справжні гуцули знімались у масовці. Однак обряд із ярмом на весіллі Івана та Палагни є вигаданим, щоб посилити та підкреслити прихований зміст: такий шлюб стане для них обох ярмом на шиї і буде нещасливим.
Цікаві та вражаючі факти про «Тіні забутих предків»:
• Фільм насичений творами композитора Мирослава Скорика та народною автентичною музикою: співанками, весільними мелодіями, голосіннями, колядками і щедрівками, іншими обрядовими піснями. Можна почути звучання карпатських музичних інструментів: флояри, сопілки-денцівки, кози, дримби, трембіти.
• Саме в цій кінострічці дебютував Іван Миколайчук.
• Під час прем’єри фільму у кінотеатрі «Україна» в 1965 році відбулась політична акція дисидентів Івана Дзюба, Василя Стуса і В’ячеслава Чорновола проти арештів українських інтелектуалів.
• Кінострічка отримала 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях у 21 країні світу!
Читайте також: Куда сходить: пять лучших музеев Киева
Художній фільм режисера Віктора Івченка 1961 року створений за мотивами однойменної драми-феєрії української письменниці Лесі Українки. Сюжетна лінія побудована на історії кохання лісової Мавки і звичайного хлопця Лукаша, але закоханим з двох різних світів не судилося бути разом.
Режисеру вдалося перевести п’єсу на мову кіно і передати чарівний всесвіт української міфології. «У кіно я прийшов заради того, щоб зняти «Лісову пісню», — казав Віктор Івченко.
Фільм став дебютом юної Раї Недашковської, яка зіграла роль Мавки.
Художній фільм, що вийшов на екрани 1976 року. Це остання режисерська робота Леоніда Бикова і його остання роль у кіно.
У кінострічці переплітаються дві сюжетні лінії: 1970-х та 1944 років. Фільм заснований на реальних подіях: бій, що описується в кінострічці, відбувся під Харковом у 1943 році. Взвод винищувачів танків під командуванням лейтенанта Петра Широніна (прототип лейтенанта Сусліна) стримував поблизу села Таранівка Харківської області бронегрупу німецьких військ. Взвод із 25 бійців стримував атаки противника п’ять днів, знищивши 16 танків, 10 бронеавтомобілів і більше сотні ворожих солдатів.
Художній фільм режисера Юрія Іллєнка 1971 року. Сюжет кінострічки розповідає про події на Буковині і охоплює період з 1937 по 1947 рік.
В центрі кінокартини – трагічна історія сім’ї Дзвонарів. Через зубожіння після голоду 30-х років і румунізацію голова сім’ї вирішує продати синів у батраки. Сюжетна лінія загострюється тим, що троє старших братів закохуються в одну дівчину, яка не може обрати когось одного. З початком війни брати опиняються по різні боки барикад. Як склалася їхня подальша доля — дивіться у фільмі.
Художній кінофільм, режисерський дебют Івана Миколайчука, що вийшов на екрани 1979 року. Кінострічка за мотивами роману Василя Земляка «Лебедина зграя» розповідає про початок колективізації у вигаданому українському селі Вавилон, висвітлюючи протистояння між більшовиками та противниками радянської колективізації. У фільмі підіймаються і філософські теми, зокрема цінності людського життя та людяності на арені боротьби протилежних сил.
Фільм зняли в селищі Витачів Київської області.
Кольоровий широкоформатний художній фільм 1971 року за мотивами однойменної повісті Івана Франка. Режисер кінокартини — Леонід Осика. Сюжет розповідає про відважну боротьбу карпатської громади з татаро-монгольськими завойовниками.
Художній фільм кінорежисера Бориса Івченка, за основу взято однойменне оповідання Миколи Гоголя. Кінострічка була відзнята 1972 року, але не сподобалася партійним чиновникам-цензорам, тож її заборонили до показу. Фільм «поклали на полицю» і тільки в 1983-84 вона вийшла у світ.
Фільм має значні розбіжності з твором Гоголя, події тільки частково відповідають оригіналу, додані нові сюжетні лінії, а сценарій переписували багато разів. Зйомки відбувалися на Полтавщині в селі Красногорівка та в Петергофі.
Читайте також: Петрик П’яточкин і Острів скарбів: топ-12 улюблених мультиків кіностудії “Київнаукфільм”
У кінострічці звучать багато пісень, які виконали Ніна Матвієнко, Валентина Ковальська, Марія Миколайчук.
Тетяна Василенко
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
[…] […]
[…] […]
[…] […]
[…] […]
[…] […]
[…] […]