“Стара громада” — таємна організація української інтелігенції часів репресій та переслідувань

Безліч людей страждало від репресій та переслідувань з боку імперської Росії за свої українофільні погляди та творчість, але то там, то тут все одно народжувались та знищувались таємні організації, як осередки українського національного відродження, однією з таких була “Стара громада”.

Заснування організації, мета її створення, відомі учасники та правила прийому

Кінець 19 ст. початок 20 ст. став буремним часом для української національної свідомості та автентичності. Україна була територією у складі Російської імперії і, зазвичай, називалась Малоросією.

Всім вищим політичним чинам було відомо про бунтівний дух української аристократії та представників давніх українських дворянсько-шляхетських родів. Вони пильно слідкували за діяльністю відомих громадських діячів українського походження, і піддавали цензурі все, що йшло в широкий загал.

Але українські націоналісти завжди знаходили можливість піти в підпілля, де ділилися ідеями по відродженню України, як незалежної держави та українців, як нації, і будували плани по пробудженню національної свідомості людей.

В кінці 50-х років 19 ст. виникла перша організація у Петербурзі — культурному осередку Російської імперії. До її складу увійшли Тарас Шевченко, Олександр Кістяковський, Микола Костомаров та ін. Вона діяла за сприяння заможних українофілів Григорія Ґалаґана та Василя Тарновського (старшого).

На початку 60-х років організація започаткувала журнал “Основа”, який видавав твори українських письменників, і був осередком українського національного руху того часу. Але потім вийшов Валуєвський циркуляр (1863 р.) — таємне розпорядження про цензуру книговидання, і журнал тимчасово припинив свою діяльність.

В 70-х роках організація перемістилась з Петербургу до Києва, це стало можливим завдяки політичним реформам та певному послабленню тиску на культурну діяльність в імперії. Саме завдяки цьому розквіт діяльності організації “Київська громада” припадає на першу половину 70-х років 19 ст.

Відновлюється практика щотижневих зборів по суботам в помешканні одного з учасників, найчастіше у Павла Житецького або Миколи Лисенка.

Стати учасником організації було вкрай важко. Вона була таємною, всі її члени розуміли той факт, що якщо комусь з російських чиновників стане про неї відомо, всі її учасники будуть піддані допитам, відправлені у заслання або і зовсім розстріляні. Тому до вибору нових учасників ставились дуже серйозно та прискіпливо.

Новачка міг привести до організації тільки її дійсний член. Щоб стати її учасником потрібно було отримати дозвіл у кожного дійсного члена організації, якщо хоч один проти, новачка не приймали.

Учасниками “Громади” були не тільки українці, були також поляки, євреї, навіть росіяни, проте основною умовою було щире українофільство.

Якщо на початку основний кістяк становив приблизно 10-20 людей, то потім “Громада” розрослась до 70 учасників, і навіть до 200.

Поступово подібні гуртки формувались і в інших містах. Наприклад, Опанас Михалевич створив гурток студентської молоді в Єлисаветграді (Кропивницький) під назвою “Молода громада”, тоді “Київська громада” стала називатись “Старою громадою”.

Наукова діяльність організації

В 1870 році в Київ із кількарічного заслання повертається Павло Чубинський — ще один дійсний член “Громади”, який ці кілька років працював на російську науку та зарекомендував себе, як хороший статист та дослідник. Його етнографічний набуток на Архангельщині вразив Російське географічне товариство. Його гарні відносини з губернатором краю та дослідницька діяльність дозволили йому значно скоротити термін відбуття покарання та повернутись на батьківщину.

Він став одним із ініціаторів створення Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, який базувався в Києві. Це дозволило легалізувати дослідження самобутної української культури, її збереження та поширення в маси.

Організація проводила численні експедиції українськими селами збираючи матеріали, які видавались багатотомниками. На сьогоднішній день це найбільш повне та детальне зібрання самобутніх українських традицій, пісень, казок, фольклору і т.д. Деякі із цих матеріалів увійшли до “Золотого фонду” України.

Видавнича діяльність організації

Члени “Громади” публікували свої книжки про культуру України, природу, історію, господарство. Це були як книжки для дорослих, так і для дітей.

Організація започаткувала власну видавничу діяльність — періодичне видання “Київський телеграф”, яке виходило двічі на тиждень. Його публікації були просякнуті українофільством.

Кожна стаття порушувала економічні, соціальні або політичні проблеми. Всі вони стосувались тогочасного побуту киян, тому були популярні, а народницькі принципи, які були прописані в заголовках досить сильно врізались у свідомість читачів.

Деякі статті виходили прямо українською мовою, хоча основна мова видання була російською.

Видавнича діяльність “Громади” стала потужною пропагандою українофільства, і мала на меті пробудити національну свідомість українців та підштовхнути їх до боротьби за незалежність.

Читайте також: Классик украинской литературы живший в Киеве – Михаил Стельмах

Емський указ 1876 року

Михайло Юзефович

Відкрита діяльність “Громади” не могла залишитись непоміченою. Перші нападки почались у 1874 року, їх ініціаторами виступили Віталій Шульгін — редактор проросійської газети “Киевлянин” та Михайло Юзефович — голова Київської археографічної комісії.

Вони писали доповідні записки, які доходили до вищих чинів Російської імперії. За наказом царя була створена спеціальна таємна комісія, яка пропрацювала майже рік, напрацьовуючи важілі тиску та методи боротьби з українофільством.

Вирішивши, що ситуація потребує термінового реагування та боротьби з українофільством, члени комісії звернулись до імператора Олександра ІІ, який у той момент перебував на відпочинку в Емсі. Результатом їх звернення став Есмький указ.

За цим указом було закрито Південно-Західний відділ, ліквідовано видання “Київський телеграф”. Більшості “Громадівців” довелось емігрувати за межі України, щоб врятуватись від репресій імперської Росії.

Куптій Дарина