Сосновий ліс пахне по-особливому — ранковий серпанок огортає дерева, а десь вдалині чути спів птахів. У такій мальовничій місцині захотів збудувати свою садибу міщанин Іван Бахарєв. Мине десяток років, і колись ошатна будівля стане закинутою і пустою. Чому так сталося — будемо розбиратися разом. Спершу тут мали облаштувати сквер, натомість влаштували вже дві пожежі. Сьогодні гуляємо Святошином — про прислуг та коханок розповідаємо в матеріалі.
В історичній частині Києва (Святошин) колись розташувалися курортні приватні вілли — ці охайні забудови ставали мрією тогочасних панів. Сюди приїздили відпочивати літом чи осінню, привозили коханок, гуляли по оранжереях та розпивали солодкі лимонади у спекотні серпневі вечори. Популярність вілл виросла на початку ХХ століття — тоді навіть з’явився термін “дачний бум”, і це попри те, що у Святошині не вистачало водогону, вуличного освітлення та тротуарів, до яких вже звикли кияни.
Читайте також: Житло для вагітних та модульні будинки – як розширюють Львів
Згодом селище отримало назву Святошинські дачі. Проіснувало воно недовго, з 1897 по 1919 роки. За цей час тут відкрили кінотеатр, санаторій, базар та ресторан. Життя на елітному обійсті обходилося дорого, проте бажаючих побудувати тут оселю — не меншало. Вже з часом у селищі з’явилися два училища, бібліотека Товариства тверезості та навіть вечірні класи для дорослих.
Щоб звести тут свою домівку, людям довелося добряче горбатити спину, тож дорога до оміряної оселі займала довгі роки. Подекуди споруду будували вже для дітей. Міщанин Іван Бахарєв також вирішив звести собі дім у райському куточку столиці. Проживати тут він мав з родиною і слугами.
Час та всі перипетії років не шкодували архітектурну цінність, до нашого часу не збереглися цінні пам’ятки селища Святошинські дачі. Зокрема, була зруйнована Миколаївська церква, дерев’яний будинок театру, мальовнича дача Стефана Лесіша, двоповерховий будинок на Львівській, 62, у якому в свій час жив Василь Стус. Його книги зараз старанно намагаються знищити російську окупанти.
Будинок Іван Бахарєв замовив у київських архітекторів, проект дому розробив Олександра Кривошеєв, який спроектував готель Гладинюка, що на вулиці Хмельницького, та особняк Трахтенбе́рга. Техніку запропонував Олександр Хойнацький, руці якого належить будинок «ЮРОТАТ».
Ці ж архітектори проектували і інші Святошинські дачі. За першочерговим планом, садиба мала бути розміщена поряд з оранжереєю та фруктовим садом, у якому полюбляла гуляти дружина чоловіка. Крім саду, звели дім для прислуги, одноповерхові цегляні господарські приміщення, стайню, овочевий і фруктовий льохи. Для зручності господарям на території обійстя викопали криницю.
Скільки тут жили господарі — невідомо, проте близько 1922 року радянська влада націоналізувала маєток. Одне з приміщень дому служило в якості диспансерного відділення міського протитуберкульозного центру, коли він закрився — балансоутримувачем будівлі стало Територіальне медичне об’єднання «Фтизіатрія».
Подальша долі будинку невтішна, вже в середині 1950-х роках садиба Бахарєва була капітально відремонтована з деякими змінами первісного планування та конструкцій. На жаль, первісні інтер’єри до сьогоднішнього часу не збереглися.
Читайте також: Мапа Реновації — як рятують архітектурний ансамбль столиці в час війни
2 квітня 1998 року садибу Бахарєва, більш відому як “дача на Львівській”, поставили на облік пам’яток архітектури, проте за цей час не проводилися жодні реставраційні роботи. Натомість споруду паплюжили, в середині приміщення з’явилися пошкодження, надписи на стінах та купу сміття. Наразі цей двоповерховий цегляний будинок в модерновому стилі знаходиться в аварійному стані та є у списку об‘єктів на приватизацію. Загалом, архітектури такого роду у столиці залишилося вкрай мало, тож цілком логічно, що за домом мали б слідкувати відповідні інстанції та привести його до належного вигляду.
Січень 2019 року — будівля раптово спалахнула, а винуватців цього не знайшли й досі. Вже в 2022 під час війни садиба знову зайнялася вогнем. Зазначимо, що оселя була “законсервована” активістами, тобто потрапити туди законно не могли. Активісти мають підозри, що підпал був здійснений умисно, а війна послужила для злочинців відверненням уваги. Такої ж думки була і депутатка Київської обласної ради Ксенія Семенова.
Не виключена версія, що це могли зробити і ласі до дорогої землі забудовники, які б з радістю побудували тут нову висотку. В 90-х роках колись дачний район почали масово забудовувати багатоповерхівками, а от садибу Бахарєва не дозволяв чіпати її охоронний статус. Звісно, що такий розклад справ був не до душі окремим забудовникам.
В той же час, ще до війни місцева влада не поспішала виконати необхідні реставраційні роботи, тож споруда просто розвалювалася. Активісти “Мапи Реновації” неодноразово звертали увагу депутатів на стан будівлі — проте безрезультатно. Садиба Івана Бахарєва має всі шанси стати окрасою району, і для цього її варто відреставрувати.
❗️ Якщо ви стали свідком знесення будівлі, що має охоронний статус чи є історичною пам’яткою — зверніться до правоохоронних органів та КМДА.
[…] Читайте також: Садиба Бахарєва — життя на дачі, квіткові оранжереї та… […]