Гуляючи у кожному місті, можна натрапити на закинуту стару будівлю чи завод, і якщо першу здебільшого відреставровують, то із покинутими заводами дещо складніше. Зазвичай, вони не несуть історичної цінності, не мають статусу охоронної памятки, натомість покриваються тріщинами і створюють непривабливу картину для міського середовища.
Столиця також може похвалитися занедбаними будівлями, втім, завдяки активістам, все більше споруд набувають охоронного статусу, реставруються чи стають культурним осередком. Сьогодні мова піде про київські занедбані заводи, які тепер тішать око та приносять прибуток у бюджет міста.
Спершу невеличкий відступ про поняття самої ревіталізації. У світі вже давно впроваджують такі ініціативи, створюючи на базі покинутих промислових зон нові осередки культури для містян. Особливу увагу надають тональності міської забудови, щоб відновлений об’єкт гармонічно вписувався в урбаністичний ландшафт. Крім того, ревіталізація здатна розвантажити інфраструктуру великих міст.
Читайте також: Повернення Почайни: як виглядатиме втрачене русло та новостворений парк
Один із найвідоміших і найуспішніших прикладів, коли занедбана територія радянського заводу отримала друге дихання — це ревіталізація підприємства “Арсенал”. Своєю історією він сягає аж 1764 року — саме тоді були зведені кам’яні стіни підприємства. Вже згодом воно стало одним із найбільших виробників України у сфері приладобудування, зокрема — оптичних приладів та оптико-електронних систем. До слова, з цікавого тут виготовляли фотоапарати “Київ”, дорожні світлофори та телевізійний аналізатор крові АК-11.
Однак з часом підприємство реорганізувалося, робітники отримали іншу робочу базу, а от саме підпримство останні 15 років повільно занепадало. Згодом Укрбуд купив один із цехів “Арсеналу”, маючи на меті створити тут бізнес-центр, але через брак фінансування цей задум не здійснили.
Вже з 2019 року до роботи приступила компанія A-Development, яка займається реновацією заводу. Так, ресторатори Алекс Купер та Михайло Бейлін вирішили із частини покинутих цехів зробити осередок смачної їжі та хіпстерських вечірок. Територія заводу в бувальному сенсі знову отримала життя. Тепер тут щодня працюють ресторани, варять каву, готують авторські коктейлі та пригощають бургерами. За короткий час із відлюдькуватого місця завод перетворився на затишну територію.
На території покинутого колишнього Дарницького шовкового комбінату в Києві, який був побудований ще в 1948 році, тепер розмістився Артзавод Платформа. Колись на шовковому комбінаті виготовляли ряд тканин із шовку, які користувалися попитом і для пошиття одягу, і для оббивки меблів. В 90–х роках підприємство закрили, але на початку 2000-х років тогочасні підприємці вже задумувалися над ефективним використанням площі.
Частину цехів переобладнали під торговельний комплекс «Даринок», але справжню реновацію втілив ізраїльський бізнесмен, власник компанії City Capital Group Офер Керцнер. Він побачив у цьому місці не лише платформу для продажу, але й осередок для молоді та сучасних коворкінгів.
В ревіталізацію підприємства інвестували 3 мільйони доларів, а повноцінно він почав роботу у 2013 році. Комплекс швидко облюбували митці, де проводять фестивалі, музичні вечори, читають літературу, працюють і п’ють каву. У час війни “Платформа” стала ще й волонтерським хабом, де небайдужі збирали допомогу для захисників України.
Читайте також: Ринок нерухомості: що відбувається з житлом у столиці
“Кудрявка” — це проект, який прямо зараз, під час війни, прямує у напрямку ревіталізації. Однак кияни знають “Кудрявку” як колишній міський лікеро-горілчаний завод або київський Казенний винний склад №1. За рік на підприємстві виготовляли 600 тисяч відер алкоголю. Спроектована ця споруда була архітектором Володимиром Безсмертним (тогочасним головним фахівцем столиці) у 1896 році, для будівництва використовували червону київську цеглу. Це підприємство — не типовий приклад заводу, радше це взірець архітектури, яка має історичну цінність у забудові Києва.
Коли “Кудрявка” перестала працювати, цехи заводу занепали, а фасад без належної реставрації вицвів і почав руйнуватися, комісія врешті-решт оцінила стан будівлі, як аварійний. Попри це, про те, щоб демонтувати будівлю, мова не йшла. За відновлення та реставрацію взялася компанія “Ковальська”.
План ревіталізації буде представлено громадськості. Організатори обіцяють, що колишній винний склад стане живим простором міської культури Києва. Крім того, у “Ковальській” повідомили, що приділятимуть основну увагу під час ревіталізації історичному збереженні фасаду та самої будівлі. Слідкувати за процесом можна на сторінці компанії.
Бізнес-центр City Garden заснований на базі Київського заводу гумових і латексних виробів. Власне, нова назва заводу говорить сама за себе — на місці колишньої сірої споруди з бетону тепер красується компактна та модерністична будівля, яка нагадує кубик-рубик.
Довкола бізнес-центру вирішили зробити озелення: декоративні низькорослі дерева та кущі прикрашають Голосіївський район. В 2000 році завод гумових і латексних виробів занепав, але його взялися відновлювати в 2016. Компанія Forum Group викупила закинуті цехи і розмістили там сучасний офісний кампус, а на даху дому влаштувала зону для барбекю, вина та розмов.
Читайте також: Американський університет у Києві: що зміниться для українських студентів
Київський річкови́й вокзал — головний річковий порт Києва, розташований на правому березі Дніпра на Подолі в історичній частині міста. Будівлю закривали на реконструкцію в 2012 році, але врешті-решт вона стала занедбаною, і обіцяної реконструкції не дочекалася.
Вже в 2016 році вона отримала нових власників, а з ними й перетворилася на доглянуту промислову зону, куди почали заходити місцеві і, загалом, місце отримало нове життя. На початку 2022 року стало відомо, що будівлю річкового вокзалу здали в оренду під освітній заклад. Тепер тут розташований Американський університет, який ще встиг попрацювати до повномасштабної війни.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
