На тлі повномасштабного вторгнення росії на територію України та санкційного послаблення кремля, сусіди рф можуть замислитись про повернення своїх, раніше загарбаних нею, територій. Таких є чимало…
До прикладу, Японія підняла питання про захоплені в неї Курильські острови, а Молдова звернулася з вимогою вивести російські війська з окупованого Придністров’я. Далі добірка країн, в яких вже виникнули або можуть виникнути територіальні претензії до росії.
Весною 2014 року, російська федерація, порушуючи норми та принципи міжнародного права, двосторонні та багатосторонні угоди, анексувала український півострів Крим, а згодом окупувала окремі райони Донецької та Луганської областей.
Після важких боїв, війна на сході України перейшла фактично у стан «замороженої», а через 8 років, а саме 24 лютого о 4 годині ранку, фактично без оголошення війни, президент росії володимир путін повномасштабно напав на територію суверенної держави.
Через кілька хвилин почалися ракетні удари по всій території країни, в тому числі поблизу Києва. Російські війська вдерлися до України поблизу Харкова, Херсона, Чернігова, Сум.
Завдяки спротиву Збройних Сил України, силам самооборони вже в перші дні повномасштабної агресії російська армія зазнала численних втрат у живій силі і техніці.
Обнадійливо спостерігає за чисельною кількість вбитих та поранених росіян грузинський народ, який з нетерпінням чекає можливості повернути і свої, загарбані рф, території.
Південна Осетія та Абхазія – це автономні області у складі Грузії. У 2008 році росія, реагуючи на наміри Грузії вступити в НАТО і ЄС, ввела свої війська й окупувала ці території.
Вичікувальну позицію зайняла і Молдова. Країна вже більше 30-ти років має претензії до анклаву, створеного на сході країни (т.з. Придністровська Молдавська республіка). Влада у цій штучній державі тримається виключно на російському військовому контингенті, введеному ще в 1991 році.
На тлі російсько-української війни, Парламентська асамблея Ради Європи одноголосно прийняла поправку про те, що Придністров’я є територією, яка знаходиться під окупацією росії, а президент Молдови Майя Санду заявила, що вимагає вивести російські війська з окупованого Придністров’я.
Південні Курили, як називають їх в Росії, або Північні території, як прийнято називати їх в Японії, понад 70 років лишаються островами розбрату між двома країнами.
З початку ХХ століття й аж до кінця Другої світової війни, вони належали Японії, але в 1945 році ситуація змінилася.
В ході Ялтинської конференції, Йосиф Сталін висунув вимогу, що в обмін на вступ країни у війну з Японією вся ця земля має перейти до території Радянського Союзу.
Очевидно, що Японська Держава не визнавала такого рішення, оскільки не була учасницею конференції, а в 1951 році під час підписання з союзниками Сан-Франциського мирного договору, вона під тиском відмовилася від островів, проте суверенітет СРСР над ними так і не визнала.
Таким чином, Японія і Росія (правонаступниця СРСР) — дві країни-учасниці Другої світової війни, які досі не підписали мирний договір.
21 січня 2019 року колишній прем’єр-міністр країни Шіндзо Абе повідомив, що Японія готова укласти мирну угоду, якщо росія поверне їй принаймні Шикотан і Хабомаї, проте для москви навіть такі поступки стали неприйнятними.
Після переговорів із міністром закордонних справ Японії Таро Коно щодо Південних Курил у січні 2019 року очільник російського МЗС сергій лавров сказав, що «питання суверенітету над островами не обговорюється, це територія росії».
Читайте также: Російсько-українська війна або зло, яке програє добру: прорахунки агресора та переваги українців
Територіальні претензії до росії має і Естонська Республіка. Мова йде про сучасні частини Ленінградської і Псковської областей рф, а саме Івангород із околицями і місто Ресори з прилеглими селами.
Естонська Республіка була проголошена в 1918 році, проте в листопаді цього ж більшовицька росія напала на країну. У запеклих боях невелика молода республіка зробила неможливе — перемогла «вічний народ-переможець».
2 лютого 1920 року в місті Тарту між Естонією і радянською росією був підписаний мирний договір (Тартуський мирний договір). Згідно з яким, балтійська країна визнавалася незалежною державою, а москва відмовлялася від усіх своїх претензій, включно з територіальними.
У документі детально та чітко прописувалося якими річками і повз які населені пункти має проходити державний кордон Естонії. (Івангород і Печори були включені до території балтійської Республіки).
В 1940 році, Естонська Республіка ввійшла до складу СРСР, а згодом Москва незаконно приєднала її території до російських регіонів.
Сьогодні, Естонія піднімаючи на порядок денний питання незаконно вкрадених в неї територій вбачає в діях міжнародного співтовариства розуміння ситуації.
Країни-члени ООН, які визнали незалежність балтійської республіки, вважають її правонаступницею не радянської ЕРСР, а саме Естонської Республіки, яка існувала до Другої світової війни і тому питання спірних територій навіть не має поставати. Проте так вважають не всі.
У російському Міністерстві закордонних справ заявили, що Тартуський мирний договір, на який посилаються естонці, «більше не діє», а речниця МЗС росії марія захарова наголошувала, що мирний договір «є нечинним і належить історії», бо обидві сторони, які його підписали, мовляв, опинились у складі одного суб’єкта міжнародного права – СРСР.
Простішими словами, за російською офіційною версією, договір перестав діяти після «добровільного вступу Естонії до складу СРСР».
У свою чергу, в МЗС Естонії заявили, що Таллінн приєднання країни до СРСР вважає анексією. Спікер парламенту Хенн Пиллуаас додав, що Москва в черговий раз порушує міжнародні зобов’язання.
«МЗС Росії не раз заявляло, що Тартуська мирна угода недійсна, що це лише історичний документ. Але не все так просто. Якщо одна з держав порушує якусь угоду, це не робить автоматично угоду недійсною», – переконаний естонський політик.
Офіційний Таллін переконаний, що повернення рф їх територій питання часу. Вони терпляче готові чекати вирішення територіальної суперечки. Країна впевнена, що з часом в росії з’явиться демократичний уряд, який дійсно буде зацікавлений у добросусідських відносинах.
30 листопада 1939 року розпочалася радянсько-фінський війна («зимова війна», як її називають у Фінляндії). Близько чотирьох місяців невеличка країна намагалася протистояти радянській агресії, проте сили були нерівними.
12 березня 1940 року в результаті підписаної Московської мирної угоди, Фінляндія втратила Карельський перешийок, деякі провінції і кілька островів у Фінській затоці.
Загальна площа захоплених територій складала 40 тисяч квадратних кілометрів. Східна Карелія перетворилася на російську Карельську республіку, а усі 420 тисяч населення цих місцевостей було депортовано до залишків Фінляндії.
Незважаючи на те, що з тих пір пройшло чимало років, депортовані карельці та їх нащадки не визнають ті події і заохочують політичних лідерів «виправити старі помилки».
У 1999 році навіть був створений спеціальний неформальний рух «ПроКарелія», метою якого є поширення знань про події тих часів та сприяння до повернення анексованих територій мирним шляхом.
Окрім того, колишні карельці та їх нащадки висловлювали та продовжують висловлювати хвилювання щодо безпорадного ставлення «нових господарів» до вкраденої території.
«Росія та Радянський Союз нічого не досягли на території Карелії. Колишня Фінська Карелія перетворилася на руїну, малозаселену і з серйозними екологічними проблемами».
До початку Другої світової війни німецький Кенігсберг налічував 375 тисяч людей та слугував великим торговельним і військовим центром.
В часи глобального збройного конфлікту, місто піддавалося масовим бомбардуванням, а на початку 1945 року воно було захоплене Радянською Армією.
За результатами Потсдамської конференції, столиця Східної Прусії була передана СРСР. Територія ввійшла до складу РРФСР. З тих пір, німецький Кенігсберг став російський Калінінградом (названий на честь більшовицького революціонера Михайла Калініна).
Архітектурне обличчя міста було повністю змінене, знесли навіть замок хрестоносців, з якого почався Кенігсберг. З 370 тис. жителів до Німеччини одразу депортували 350 тис. людей, а згодом і решту 20 тисяч. Як казав тоді товариш Сталін: «Немає людей – немає й проблем».
На сьогоднішній день Калінінградська область – це найзахідніший регіон росії, який є ексклавом держави між Балтійським морем і країнами Євросоюзу.
Читайте также: Топ-6 київських журналістів, які загинули в епоху війни на Донбасі
Територіальні претензії Китаю до своїх сусідів чималі. Найбільшою мірою це стосується росії.
Згідно з китайською історичною наукою, Піднебесна не одне десятиліття відкрито заявляє про агресію з боку кремля, про його постійнне захоплення китайських територій починаючи від ХVII століття, про «нерівноправні договори» між двома державами.
Комплекс територіальних претензій до СРСР представив ще Мао Цзедун. 10 липня 1964 року на зустрічі з головою Соціалістичної партії Японії Кодзі Сасакі він сказав:
«Радянський Союз захопив занадто багато земель…. Вони відрізали все, що можна відрізати… Понад 100 років тому вони відрізали землі на схід від Байкалу, включаючи і Болі (Хабаровськ), і Хайшеньвей (Владивосток), і півострів Камчатка. Цей рахунок не погашено, ми ще не розрахувалися з ними».
Минули десятиліття, були укладені чисельні угоди про врегулювання прикордонних суперечок, але на вищому рівні слова засновника Китайської Народної Республіки так і не були спростовані. Це означає те, що відмови від територіальних претензій не відбулося.
Карти з позначенням «історичних кордонів Китаю» і «втрачених територій» друкуються й донині. Діти Піднебесної вчаться за підручниками, де «своєю територією» називається Сахалін, Приморський і половина Хабаровського краю, Алтай, Тува і Бурятія, значна частина Іркутської області, Єврейська автономна область, Забайкальський край і Амурська область.
Виявляється, Схід не такий вже і «тонкий» як раніше, скоріше — практичний: фанфари тут ніколи не заглушать калькулятор. Незважаючи на взаємну підтримку та спільні заяви на фоні умовної солідарності між КНР і рф, «великий територіальний конфлікт» між Китаєм і Росією все ще можливий.
Впевнена, обидві країни ще дістануть свої приховані «скелети зі шафі» у вигляді територіальних зазіхань та цілком реальних претензій.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
ич як завернули: «В 1940 році, Естонська Республіка ввійшла до складу СРСР…». Що, написати правду — що Естонія була ОКУПОВАНА СРСР духу не вистачило?
[…] Читайте також: Не тільки Курили: територіальні претензії та спірні те… […]
[…] Читайте також: Не пробачимо: українські інтелігенти, які загинули під… […]