Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського

Україна славиться талановитою молоддю — актори, художники, митці і музиканти під жовто-блакитним стягом неодноразово ставали всесвітньо відомими зірками. Сьогодні ми розповімо про історію становлення одного з найшанованіших ВУЗів України, який був альма-матір’ю для багатьох відомих артистів.

Фундація консерваторії

Київ, 1915 рік, вулиця Миколаївська (сьогодні вулиця Архітектора Городецького)

Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського сьогодні вважається одним із найстаріших та найпрестижніших музичних закладів. Втім, так було не завжди. Своє коріння академія бере аж з 1863 року — тоді в Києві відкрили музичне відділення Імператорського Російського Музичного Товариства.

Це було справжнім святом для талановитої молоді, яка отримала можливість професійно навчатися музики, тоді з’явився попит на освіту, і батьки віддавали свої чад опановувати нову професію.

До слова, в той час, граючи в панів на святах, можна було заробити непогані статки, тож студенти стояли в черзі — деякі за покликом серця, а деякі з надією на багате майбутнє.

Незабаром на основі музичного відділення було відкрито вже спеціалізоване училище. Учні з цього закладу давали концерти на державні свята, крім того, сюди часто заглядала тодішня знать, щоб послухати власних дітей та зрозуміти, чи недарма витрачаються кошти.

Читайте також: Найкращі університети Західної України: куди вступати молодому та амбітному

Керівництво училища побачило, що справи йдуть добре, тож вирішило розпочати процес реорганізації — простіше кажучи, вони прагнули перетворити училище в консерваторію. Перша спроба керівника Людвіга Альбрехта у 1876 році закінчилася провалом — за ідею реорганізації його звільнили, і на його місце прийшов Володимир Пухальський — український піаніст білоруського походження, який і став першим ректором Київської консерваторії, бо діяв обережніше.

До слова, саме він напророкував Чайковському велике музичне майбутнє, а той, вже маючи певну популярність, неодноразово хвалив вихованців відділення та розповідав про наміри Пухальського.

Почувши про переформування училища, культурна громада почала підтримувати цю ідею, зокрема тодішній меценат Михайло Терещенко пожертвував велику суму, 50 тисяч карбованців, на матеріальне забезпечення установи. У 1910 році клопотання щодо надання статусу консерваторії підтримав російський піаніст Сергій Рахманінов.

“Оскільки моя поїздка до Києва була пов’язана з клопотанням Київського училища про перейменування в консерваторію, то одразу ж додам, що я вважаю це клопотання цілком виправданим і сам охоче до нього приєднуюся… Постановка справи в училищі таку реформу виправдовує”.

16 травня 1913 року принцеса Олена Саксен-Альтенбурзька ухвалила рішення стосовно відкриття консерваторії.

За лаштунками студентського життя

Київська консерваторія досить швидко здобула славу по всій Україні, і в 1919 році заклад став державним, а це, в свою чергу, відкрило двері перед усіма верствами населення. Щоб вступити в омріяний ВУЗ, студенти їхали за сотні кілометрів від дому лише з невеличкою сумкою одягу, парою бутербродів та благословенням батьків.

В період розквіту консерваторії на її базі була заснована композиторська, фортепіанна, вокальна та хормейстерська школа — фундаторами стали Рейнгольд Глієр, Володимир Пухальський, Олена Муравйова, Григорій Верьовка та інші.

Майже 4 роки навчальний заклад функціонував у статусі музичного технікуму з правом надання вищої музичної освіти. В 1934 році він був відокремлений і реорганізований у Київську державну консерваторію, згодом ВУЗ ознаменували на честь композитора Чайковського, який зробив великий вклад у становленні закладу.

Читайте також: Творець музичної візитівки столиці — киянин Ігор Шамо

Пам'ятник Глінці перед руїнами консерваторії — Пам’ятник Глінці перед руїнами консерваторії

Випробуванням для установи стала Друга світова війна — тоді консерваторію частково перенесли до Свердловська, крім того, вона функціонувала і в Києві, в школі №57 на вул. Прорізній. По закінченню війни, в 1944 році музичний центр освіти повертається до столиці, однак навчатися не було де.

Все було зруйновано — навчальний корпус, музична школа, концертний зал, Оперна студія, також втрачено 100 роялів, орган, оркестрові інструменти, нотна і книжкова бібліотеки. Для людей, які вклали в цей заклад душу, це стало ударом, однак коштами меценатів майбутню академію тимчасово відновили, повернулися студенти, а з ними й життя в нові аудиторії.

Консерваторія в часи Незалежності

1944 рік став переломним для академії — тоді запросили провідних фахівців та відомих випускників, організовували концерти та музичні дійства. Попри те, були проблеми з пошуком приміщення, адже спершу влада хотіла надати будівлю на вулиці Володимирській, 2, але її передали Історичному музею.

Врешті-решт під головну резиденцію консерваторії реконструювали готель “Континенталь” (на цей будинок було закладено 1 мільйон рублів, він став одним з найгарніших у столиці, тож саме його і вирішили реконструювати). Споруду “Континенталю” відновили після війни й добудували концертний зал.

Читайте також: Помаранчева революція, отруєння Ющенка та вир подій: згадуємо, як це було

Почалася міжнародна співпраця, студенти і викладачі їздили набиратися та обмінюватися досвідом у різні країни. Перед випускниками консерваторії радо відкривали двері провідні заклади освіти та театри. Новий етап для установи почався з проголошенням Незалежності. 1995 року музичний заклад набув статусу Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського.

Під час революції Гідності стіни академії стали прихистком для сотні поранених, раніше ж вихованці установи брали участь в Помаранчевій революції — молоді люди, які тут навчаються, не звикли стояти осторонь чи уникати громадянської позиції.

Академія здобула свою славу насамперед завдяки людям, які тут опановували свій фах, викладали та переймали досвід від найкращих, стаючи такими ж. З стін ВУЗу вийшов Георгій Майборода, Григорій Верьовка, Лев Ревуцький та багато інших.