Київ очима художників: десять картин про столицю (Фото)

Столиця вражає різноманіттям. Чимало українських художників відтворювали Київ на своїх полотнах. Чи збігається наше сприйняття міста з поглядом художників? Давайте подивимося на десять цікавих і самобутніх картин про столицю.

Сергій Шишко “Русанівка”, 1966

Справжнім візуальним літописцем Києва можна назвати класика українського живопису Сергія Шишко.

Майстер ландшафтів та міських пейзажів, він не міг залишитись осторонь квітучого та величного Києва. Художник не цурається буденних на перший погляд сюжетів, адже він майстерно перетворював їх на поетичну урбаністичнеу пастораль. Саме це можна спостерігати у роботі “Русанівка”.

Ліричність, яку створює надзвичайно витончений колорит на манера накладання мазків, простежується у всіх, жанрах, до яких звертається Шишко. Його полотна — справжня окраса галерей чи приватних колекцій.

Читайте також: Топ-10 культових фільмів кіностудії імені Олександра Довженка

Віктор Зарецький «В автобусі», 1989

Віктор Зарецький був одним з найвідоміших художників-«шістдесятників» та чоловіком не менш відомої Алли Горської.

Доробок Зарецького включає у себе найрізноманітніші пошуки, які можна розділити на різні періоди. Найвідомішим є так званий «клімтівський» період, коли художник глибоко зацікавився мистецтвом епохи модерну, а особливо стилістикою Густава Клімта.

В цих роботах завжди присутня декоративність та орнаментальність, дрібний мазок і мозаїчність площини. Картина «В автобусі» цікава не лише тим, що це яскравий приклад «клімтівських» робіт, а й трактуванням такого буденного сюжету, який навряд чи викличе радісні думки, а тим паче натхнення. Але Віктор Зарецький завжди був своєрідним митцем, у чому можна впевнитись, переглядаючи кожну його роботу.

Юрій Химич «Брама Заборовського», 1991

Яскравість та різноманіття Києва можна побачити на багатьох роботах віртуозного аквареліста Юрія Химича.

Як і творчість Зарецького, спадок Химича можна поділити на різні періоди, в яких митець проводив формальні і стилістичні пошуки. Його роботи можна впізнати одразу. Особливу увагу він приділяв архітектурним пам’яткам як Києва, так і інших міст України.

«Брама Заборовського» — не лише яскравий приклад творчості художника, а й зображення важливого для української архітектури об’єкта, яскравого представника українського бароко, що можна побачити, обходячи Софію Київську по Георгіївському провулку.

Юрій Вакуленко «Таємничий нічний Поділ. Морехідка», 2014

Творчість художника і директора «Київської картинної галереї» Юрія Вакуленка представляє собою різноманітний живописний доробок, куди входять і пейзажі, і абстрактні композиції. Всіх їх об’єднує виразна метафізичність, яка зупиняє погляд і довго його утримує, адже з кожним моментом роботи розкриваються все більше.

Оселившись на Подолі, Вакуленко не міг не надихнутись давньою історією цього району, яка живе в його стінах, і створив серію «Таємничий нічний Поділ», в якій передає тишу і загадковість старого Києва.

Ганна Криволап «Андріївська церква» із серії «Київські горизонти», 2009

Ганна Криволап — дочка одного з найвідоміших сучасних українських художників Анатолія Криволапа, яка не лише увібрала особливий почерк свого батька, але й проводить власні живописні пошуки.

Ще з дитинства її мати, мистецтвознавець Зінаїда Васіна, розкривала секрети народного колориту, на основі яких майбутня художниця створювала неповторні поєднання, які вражали і батька. Її роботи межують між реалістичністю та абстракцією.

Ганна Криволап створює надзвичайні «альтернативні» версії нашого світу завдяки майстерності роботи з кольором і світлом. Чи дійсно перед нами Андріївська церква, а не її романтичний привид у сутінках?

Читайте також: Топ-10 іноземних фільмів, знятих у Києві

Аркадій Чичкан «Мікрорайон», 1971

Важко знайти людину, яка не чула про художника Іллю Чичкана, відомого своїми «мавпами». Але про його батька знають далеко не всі навіть серед тих, хто цікавиться українським мистецтвом.

Аркадій Чичкан у своїй творчості відходив від радянських канонів соцреалізму і належав до кола художників-нонконформістів, які відмовились створювати на держзамовлення героїчні та історичні роботи для прославлення комунізму на користь інтимних камерних сюжетів.

Чичкан присвячував свої полотна місту, його буденній красі, що відразу впадає в око при розгляді «Мікрорайону».

Олекса Захарчук «Влітку. Пляж», 1964

Олекса Захарчук беззаперечно є одним з найяскравіших представників пейзажного жанру, якого сміливо можна назвати сучасним класиком.

Учень відомих Тетяни Яблонської та Сергія Григор’єва максимально проявив свій талант і створив власний впізнаваний стиль, що високо цінується поціновувачами мистецтва та колекціонерами. Особливо цінуються його роботи в пастелі, яка надає ще більшої туманності його медитативним пейзажам.

Серед його робіт можна знайти доволі радісні малюнки, що за виконанням нагадують ілюстрації гумористичних журналів. «Влітку. Пляж» є саме такою незатійливою композицію зі знайомою для всіх ситуацією.

Георгій Малаков «Хрещатик палає» із серії «Київ. 1941-1945 рр.», 1963 р.

Олекса Захарчук «Влітку. Пляж», 1964

Графік Георгій Малаков створив багато серій, присвячених Києву часів Другої світової війни, адже саме на час його дитинства припали часи окупації та визволення столиці.

Роботи майстра лінориту (гравюри на лінолеумі) сповнені як емоційною напруженістю, так і композиційною динамікою, які найкращим чином передають трагічні спогади. Досить кинути лише один погляд на палаючий Хрещатик Малакова, аби глядача пройняв страх цього моменту.

Окрім рідної столиці, митець зображував і сюжети, присвячені Європі, якою він подорожував, та ілюстрував світову класику, зокрема «Декамерон» Джованні Боккаччо.

Олеся Джураєва «Либідська (станція метро)», 2015

Творчість графіка Олесі Джураєвої не лишає байдужим — такі знайомі і прості сюжети, але водночас притягують своєї таємничістю. У художниці особливий почерк. Вона зображує наш рідний Київ, передаючи усі характеристики мегаполісу: швидкість автомобілів, довгі перспективи вулиць. Можна навіть відчути застигле повітря від розпеченого асфальту.

Людей на її гравюрах зустрінеш рідко — Джураєва присвячує свої роботи оточенню, як міського, так і домашнього, адже окрім відчуженості людини у місті, вона так само майстерно передає затишок домівки у зображеннях побутових дрібниць.

Станцію метро «Либідська» і «тарілку» знають всі, проте вони не перестають бути об’єктом зацікавлення не лише перехожих, а й митців.

Читайте також: Петрик П’яточкин і Острів скарбів: топ-12 улюблених мультиків кіностудії “Київнаукфільм”

Михайло Химич, мурал на котельні по вул. Тимошенка, 13а, 2006

Якщо ви опинились на Оболоні, то можна зайти у дворик неподалік станції метро «Мінська» і серед сірих висоток побачити маленьку котельню з роботою Михайла Химича — муралом завдовжки 27 метрів і висотою 5 метрів.

Тут зображено головні святині Києва — Софійський собор та Києво-Печерську лавру серед міського краєвиду. Художник звертається у своїй творчості до біблійних сюжетів, шукаючи нові трактування історій та образів.

Переїхавши жити на Оболонь і порадившись з мешканцями, художник привніс у сіру буденність краплину мистецтва.

Анастасія Уразбаєва