Історія однієї з головних святинь України — Києво-Печерської лаври сягає часів Київської Русі. В різні часи вона була оплотом українського духовенства, освіти, книгодрукування і т.д. Сьогодні, у 2022 році, коли росія напала на Україну, Києво-Печерська лавра є оплотом «русского мира», а московський патріархат на правах орендатора займає територію святині. Діяльність священників, які там перебувають, викликає безліч питань, як у звичайних киян, українського православного духовенства, так і у Служби безпеки України. Після серії обшуків та не дуже дивуючих знахідок постає питання: «Що з цим робити?». московському патріахату в Києво-Печерській лаврі бути? Про це далі.
Одна з найголовніших святинь Києва та всієї України — Києво-Печерська лавра має майже тисячолітню історію (971 рік).
Печерський монастир був заснований у 1051 році біля печер (звідки і назва), як чоловічий монастир, тоді ще за межами Києва. Це один із перших монастирів Київської Русі (Софія Київська старіше на 33 роки), який започаткував чернече життя на Русі.
В стінах монастиря Нестор Літописець писав “Повість минулих літ”.
У 12 столітті монастир отримав почесне звання “Лавра”, що означає, що ця святиня має виключне історичне та релігійне значення, і також є головним великим чоловічим монастирем.
В 13 столітті був складений Києво-Печерський патерик — збірка оповідань та переказів про життя перших ченців лаври. Він є важливим історичним документом про київське чернецтво та про Київ в ті роки.
Святиня не раз переживала пожежі та відбудови (1416, 1718 роки).
Києво-Печерська лавра та Києво-Могилянська академія мають тісну історію. В період з 1615 по 1631 роки в Києві діяли два освітніх заклади: Київське братство — як громадська організація заможних київських православних міщан, шляхти та духовенства, яка діяла в будівлі Києво-Братського монастиря на Подолі (знесений в 1935 році радянською владою); і Лаврська школа при Печерському монастирі, яка була заснована Петром Могилою і діяла в Троїцькій церкві. В 1632 році ці дві школи об’єднались в одну, яка отримала назву — Києво-Могилянська колегія.
У 18 столітті монастир був найбільшим феодалом країни. Йому належали міста та містечка, села та хутори, і звичайно ж кріпаки, які там жили; близько 20 майстерень (скляних, паперових та цегляних); винокурні та вітряки, шинки та кінні фабрики. Словом, ченці не бідували. Також лаврі підпорядковувались і інші монастирі поменше, наприклад, Пустинно-Микільський монастир та Китаївська Пустинь з тими угіддями та кріпаками, якими ці монастирі розпоряджались, а також інші монастирі, які тепер знаходяться на території росії та білорусі.
Як вже стало зрозуміло із написаного вище, лавра була центром книгодрукування. Окрім написання творів та оповідань, в стінах монастиря, ченці переводили твори зарубіжних авторів та друкували переклади церковнослов’янською мовою.
З роками лавра розросталась. Будувався фортечний мур для збільшення обороноздатності святині на випадок нападу, добудовувались церкви, Трапезна палата і навіть лікарня для самих ченців, прочан і навіть мандрівників, яка була здатна обслуговувати більш як 500 хворих на рік.
Після закриття Києво-Могилянки у 1817 році, в приміщеннях академії та на її основі була закладена Київська духовна академія (1819 рік), як вищий навчальний заклад російської православної церкви, а в 1872 році при ньому відкрито перший у російській імперії (в ті роки Київ був окупований російськими імперцями) церковно-археологічний музей, який налічував більш як 30 тисяч експонатів. Діяв на громадських засадах та збирав пожертви.
Навчальний заклад проіснував рівно 100 років. Після офіційного закриття у 1919 році радянською владою, неофіційно діяв ще декілька років.
Початок 20 століття став для лаври кровопролитним. Боротьбу за владу в Києві в кінці жовтня (за старим стилем) 1917 року між радянськими та українськими силами послужила поштовхом до насильства та винищення православного духівництва та всього, що було пов’язано з церквою. 25 січня 1918 року тодішній митрополит Київський та Галицький Володимир був насильницькі вбитий у стінах святині. А через 2 роки лавру закрили.
У 1929 році лавра стала музейним містечком та центром антирелішійної пропаганди під владою радянського союзу, а всі духовні особи, які проживали на території храму були виселені.
У часи Другої Світової війни, а саме 1941 рік був підірваний Свято-Успенський собор. Довгий час цей “подвиг” радянська пропаганда приписувала нацистам, але з часом, перевзувшись у повітрі, вже приписували його підривній групі нквс під керівництвом радянського розвідника Івана Кудрі (родом з Проціва, Київська обл.). Після вибуху, храм довгий час стояв в руїнах, таким він зустрів і почесний тисячний ювілей від хрещення Київської Русі.
Лавра відновила свою діяльність лише у 1988 році. У 1990 році лавра офіційно увійшла у список ЮНЕСКО Всесвітньої спадщини. А з часів початку Незалежності України почалась реконструкція. Першим було відновлено Успенський собор указом президента України Леоніда Кучми від 2005 року. Хоча він і був відремонтований поспіхом, щоб встигнути до ювілею лаври — 950 років.
Читайте також: «Пройдемо цей шлях»: Епіфаній запевнив, що в Києво-Печерській Лаврі звучатиме українська молитва
Офіційно, лавра є власністю держави Україна, а московський патріархат перебуває у святині на правах орендаря, оскільки храм переданий в оренду. З іншого боку, з початком повномасштабного збройного вторгнення рф в Україну, дії священнослужителей московського патріархату на всій території нашої країни, а особливо в Києво-Печерській лаврі набули відверто агресивного характеру, що зпровокувало Службу Безпеки України почати повномасштабні обшуки на території святині.
Те, що було знайдено в ході обшуків, а саме: заборонена література; громадяни з документами російської федерації, які незаконно знаходяться на території України та укриваються священниками московського патріархату в українських святинях, з метою диверсійної діяльності на користь рф; священники московського патріархату, які наводять ракети на об’єкти інфраструктури України і таке інше.
Ці події викликали неабиякий резонанс, як серед священників української православної церкви, так і серед звичайних українців, зокрема киян, в купі з хвилею ненависті та обурення, а також красномовним питанням: “З якого дива московський патріархат займає головну святиню України, до того ж під час повномасштабного військового вторгнення рф в Україну, яке супроводжує нелюдські страждання українського народу на тлі повної підтримки єпископа російської православної церкви московського патріархата — кирила та його закликів до знищення українців, як нації?”.
Анексія Київської Митрополії Московським патріархатом почалась ще в далекому 1685 році, тоді ж коли російський цар петро І розпочав свою програму із знищення української Гетьманщини, і поглинання її території у склад російської імперії. З цього часу почався період знищення незалежності української церкви, переписування історії, відвертий, нічим не прикритий грабунок цінних старослов’янських друків, ікон, русифікація української церковної традиції, цензура книгодрукування і т.д.
Ця програма знищення почалась не вчора, вона триває сотнями років, але у клятих москалів просто не вистачає клепки в голові, щоб зрозуміти, що ні український народ з козацьким духом, ні країна з тисячолітньою історією, ні навіть українське духовенство ніколи не впадуть на коліна.
З перших днів грудня 2022 року президент України Володимир Зеленський у своєму традиційному відеозвененні до українців (01.12.22) повідомив про те, що РНБО вносить на розгляд Верховної Ради законопроект про заборону діяльності таких релігійних організацій, як УПЦ МП на території України (якщо коротко). І заявив про те, що Україна має здобувати в тому числі і релігійну незалежність. Поки обшуки в українських монастирях московського патріархату тривають.
Українці виженуть всіх московитів зі своєї землі, і нарешті до наших тисячолітніх храмів повернеться справжня віра, і справжня православна церква.
Куптій Дарина
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
