Острів “Зміїний” — цей клаптик землі серед Чорного моря колись був домом для давніх греків, вони називали його “островом Ахілла”. Сучасна ж українська назва ґрунтується на доволі простих фактах — на острові водилося багато змій та водяних вужів, а ще в 19 столітті вони майже повністю заселили цей шматок суші. Проте вижити там вони не змогли через брак харчів та клімат. В 2022 році 24 лютого, коли росія напала на Україну, острів Зміїний став символом української боротьби, адже саме звідси російський корабель пішов у всім відомому напрямку.
Зміїний здавна був оповитий легендами, зокрема і про його походження. Одна з версій говорить, що острів був піднятий з морських глибин на пам’ять Ахілла, який загинув від стріли Паріса. В честь нього на цій землі звели храм, а купці, які минали морський шлях, прагнули бодай раз ступити на священну землю, щоб отримати благословення Ахілла.
Славу острову додали розмови про схований щит Ахілла на острові, який і досі ніхто не знайшов. Цікаво, що давні греки простір поза островом вважали входом в царство мертвих. Чорне море асоціювалося у них з містичним потойбіччям, а на глибині українські дайвери ще донедавна знаходили предмети побуту та дорогоцінні метали.
За часів правління Османської імперії острів називали “Фідонісі”, що також трактується, як Зміїний. Коли ж острів опинився під владою росії, було знищено головну культурну пам’ятку — унікальний давньогрецький храм. На фундаменті Ахіллового храму звели маяк, тож споруда Ахілла просто зникла в історії. Сьогодні ми можемо лише уявляти ту велич будівлі, адже греки були знанами архітекторами. Попри те, російська влада просто зруйнувала стародавній храм, не вбачаючи в ньому жодної архітектурної цінності.
Читайте також: «Перша леді з пекла», доярка, корупціонерка: життя дружин сучасних диктаторів. Частина 2
Через Зміїний часто пропливали не тільки купці, але й заможні вельможі. Шукаючи щастя, вони задобрювали божественний храм — сюди привозили дорогоцінні каміння, оздоблені золотом амфори та, звісно ж, гроші. Золоті монети та амфори часів греків були знайдені на Золотому пляжі українською експедицією — ці експонати передали в локальний музей.
Також ходили легенди про затонулі судна поблизу острова, капітанів яких звабили русалки. Втім, швидше за все, в цьому був винен шторм — бурхливі хвилі розбивали кораблі об скелі, слід за ними на дно йшов екіпаж з усім добром. Саме тому в мирний час українські дайвери так полюбляли Зміїний.
Спускаючись на дно Чорного моря, можна було побачити не тільки красивий підводний світ, але й знайти скарби. Щит Ахілла вагою в 15 кілограм ж вважають захованим у підводних печерах — туди доступ відкритий не всім, тож він і досі залишається загадкою. Цікавою доля була у острова і через його географічне розташування — ним володіла Стародавня Греція, Римська імперія, Візантія, Туреччина, Румунія та росія. Вже після розпаду СРСР він перейшов у власність України, проте з певними нюансами.
Читайте також: Від танків до тушонки: історія ленд-лізу під час Другої світової війни
Навіть після того, як острів офіційно став українським, були незгоди на його приналежність через виявлені родовища нафти та газу. Тоді виникли дипломатичні суперечки між Україною та Румунією щодо розмежування територіальних вод і економічних зон у цьому районі, але згодом українська компанія «Чорноморнафтогаз» заявила, що не бачить економічної доцільності в опануванні родовищ шельфу довкола острова ані з української, ані з румунської ділянки.
Проте через певний час у румунської сторони знову виникли питання. Цього разу у суді вирішували наступне питання: чи вважати Зміїний островом чи скелею — запит на це подала Румунія.
В разі, якщо Зміїний повважали б скелею, яка непридатна до життя, більша частина землі відійшла б до Румунії, однак рішення суду було на користь України. Крім того, тоді була встановлена лінія розмежування виняткових економічних зон між Україною та Румунією, що стала компромісом між румунською та українською позиціями.
Ще у 2002 році Кабмін затвердив програму господарської діяльності на о.Зміїний до 2006 року. Загалом тут проживало майже 100 осіб, зокрема це прикордонники, науковці та технічні робітники маяка. На острові відкрили пошту, відділення банку, налагодили мобільний зв’язок та провели всі необхідні комунікації для комфортного життя. Згодом була створена і науково-дослідна станція “Острів Зміїний”, де працювали науковці з університету Мечникова.
Найбільша проблема була з водопостачанням, адже прісної води на острові не було — всі запаси підвозили із сусідніх сіл та міст. Крім прикордонників, на клаптику землі розмістилися і тварини — невеличке домашнє господарство успішно тут функціонувало: кози, свині та кури.
В 2007 році Верховна Рада прийняла постанову про надання господарським та житловим спорудам на Зміїному статусу селища з назвою Біле. Своєю чергою румунські дипломати вислали ноту протесту, яку Україна розцінила як втручання у внутрішні справи, оскільки всі попередні конфлікти між державами були вирішені у суді.
Читайте також: Пропаганда перемоги: як знімали кіно у Києві під час Другої світової війни
Острів Зміїний виявився не по зубам російським окупантам, а от легендарна фраза Романа Грибова стала символом української боротьби. Так, за допомогою неї продовжують активно допомагати ЗСУ, зокрема інлюенсерка з Івано-Франківська, Ірина Симчич, малює картини олійними фарбами, а виручені кошти направляє на допомогу армії.
Один з її лотів ви бачите на знімку — його придбали за 20 тисяч гривень, адже полотна Ірини користуються попитом серед українців. Щоб купити картину, слід зробити ставку на заздалегідь запланованому аукціоні. Чимало українських брендів також озброїлися дропами на тему російського військового корабля, зокрема це ONEBYONE, який відшиває світшоти, чи Siyai, що створює патріотичні трикотажні поло.
Острів Зміїний завжди приваблював мандрівників, археологів та дайверів. Попри те, це був закритий військовий об’єкт з великим туристичним потенціалом — ще недавно тут проводив зйомки Дмитро Комаров (посилання на сюжет). На жаль, частина командування, з якою спілкувався журналіст, була вбита російськими окупантами.
Вони не здалися та не склали зброю, бились до останнього, захищаючи територіальну цілісність України. Ненадовго загарбники оселилися на острові Ахілла, та вже зараз тікають звідти від українських бійців, які нещадно наносять удари по ворожим військам. Священний острів серед Чорного моря тепер набув зовсім іншого значення для України — це земля, яка споконвіку належала вільним людям, а рабів, як всі знають, тут ніхто не чекає.
[…] […]
[…] […]