Coca-cola на прилавках, руйнування будинків та зачистка злодіїв: як Київ приймав Олімпіаду 1980 року

У 1980 році Радянський Союз приймав Олімпійські ігри, готуватися до яких розпочав заздалегідь, тому що після введення СРСР своїх військ до Афганістану та активного бойкоту Ігор, проведення Олімпіади стало не тільки питанням престижу країни, а й відповіддю у боротьбі ідеологій.

Господаркою змагань виступила Москва, але свій шанс отримали і інші республіки. У нашій столиці пройшли сім матчів футбольного турніру.

Олімпійський вогонь

Олімпійський вогонь — один із основних символів Олімпійських ігор. Він символізує чистоту, спробу вдосконалення та боротьбу за перемогу. Запалюють Олімпійський вогонь в Греції та, за традицією, естафетою доставляють його в країну-господарку змагань.

У 1980 році факел прямував до Москви. Територією Союзу його несли місяць: з 17 червня до 18 липня. В Україні шлях пролягав через Чернівці, Кам’янець-Подільський, Хмельницький, Вінницю, Житомир, Київ, Лубни, Полтаву і Харків.

Пронести олімпійський факел, нехай навіть і 5 хвилин, хотів практично кожен, тому що це мрія і честь для кожного спортсмена. Для цього учасники змагань заздалегідь тренувалися тримати факел на рівні скроні та красиво передавати його своїм колегам.

Підготовка до Олімпіади: будівництво і ремонти

Підготовка до Олімпійських ігор була активною. Була здійснена реконструкція аеропорту «Бориспіль», модернізована головна спортивна арена — Центральний стадіон, у Конча-Заспі з’явилася олімпійська база тощо.

Для спортсменів спеціально збудували готель «Русь», а для вболівальників побудували готель «Братислава». Суддів, журналістів та інших поважних членів спортивних делегацій поселили у готель «Дніпро».

На вулицях Києва робили ремонти, облаштовували сквери, ремонтували підземні переходи, фарбували фасади будинків. На жаль, те, що не встигали відремонтувати, а реконструювати було дорого, просто руйнували. Здебільшого, це були старі будівлі, які мали історичне значення. До прикладу, будинок на Великій Житомирській, де свого часу бував Тарас Шевченко.

Безпека в Києві

За кілька днів до початку головних змагань планети у Києві розпочалася зачистка. Існує легенда, що авторитетних «злодіїв у законі» зібрали у МВС. Там їх попросили посприяти порядку у місті.

З Києва повивозили алкоголіків, які перебували на обліку, агресивних душевнохворих, фарцовщиків, жебраків, валютників, повій. Повертатися в місто до завершення Олімпіади суворо заборонялося. Вочевидь, подібну практику можна пояснити тим, що такі люди не повинні були жодним чином дискредитувати «передове радянське суспільство».

Окрім цього, на час Олімпіади батькам наполегливо рекомендували відправити своїх дітей кудись за межі міста. Мабуть, діти теж могли зіпсувати «позитивний» імідж СРСР.

Імпортні продукти в магазинах

Окрім того, влада намагалася створити псевдо достаток в радянському суспільстві. До прикладу, в гастрономах у вільному продажі з’явилися такі дефіцитні продукти як: сервелат, салямі, сир, джеми, бельгійське масло в жерстяних банках, сигарети (Marlboro, Salem, Camel, Kent, Newport, Ronhill).

Продавали також горілку Finlandia, чеське пиво Prazdroj, португальський портвейн, кубинський ром HavanaClub. Зрозуміло, що подібне «изобилие» породило б величезні черги біля прилавків, тому знову ж таки влада заохочувала на період Олімпіади виїжджати з міста.

В автомати з газованою водою залили кока-колу та фанту. Напевно звучатиме дивно, але одноразовий пластиковий стаканчик став справжньою знахідкою. Навіть, коли в торгових апаратах закінчувалася вода, люди продовжувати стояти в черзі та продовжували кидати монетки, щоб отримати небачений раніше пластиковий стаканчик.

Те саме стосувалося і поліетиленових пакетиків. Використані кульки мили, гладили і продовжували ними користуватися.

Культурне дозвілля

Згідно з даними, учасників Олімпіади, їх спортивні делегації водили культурно відпочивати. Найпопулярнішою була екскурсія в Софію і Києво-Печерську Лавру, у цирк на програму «Арена дружби», влаштовували прогулянки по Дніпру, відвідували балет на льоду в Палаці спорту тощо.

За два олімпійські тижні в Києві пройшло більше 300 вистав і концертів. Звісно, в притаманному СРСР стилі. Наприклад, в театрі Лесі Українки ставили «Кремлівські куранти», а ансамбль танцю імені Вірського показував номера «На кукурудзяному полі» і «Моряки флотилії «Радянська Україна».

В олімпійську культпрограму в Києві були залучені 17 музеїв, 7 бібліотек, 6 кінотеатрів і т.д. Екрани були насичені спортивною тематикою, на кшталт фільму «Місце спринтера вакантне» і звичайно ж, мультфільмів «Як козаки в футбол грали» і «Як козаки олімпійцями стали».

Сервіс

Країна, що приймала Олімпійські ігри, повинна була бути бездоганною у всьому, навіть у питаннях обслуговування. До того ж тоді, коли радянський сервіс піддавався нищівній критиці.

За кілька років до проведення Олімпіади розпочалася підготовка. Для працівників сфери послуг активно виділяли кошти на пошиття форменого одягу, друкувалися навчальні посібники для швейцарів та гардеробників, готувалися рекомендації для комірників камер схову, видавалися книги для підготовки барменів. Останні, наприклад, активно навчалися готувати правильні коктейлі за посібником «Технологія приготування змішаних напоїв».

Для того, щоб офіціанти навчилися правильно обслуговувати клієнтів на території ВДНГ створили спеціальний комплекс, а декого навіть відправляли до Болгарії на курорт Золоті піски з метою підвищення свого рівня.

Руслана Сторожук