Підписання Будапештського меморандуму
В 1994 році Україна відмовилася від ядерної зброї, будучи третьою державою у світі з ядерним арсеналом. Це рішення до сих пір викликає суперечки у населення. Хтось підтримує таку ініціативу, а хтось вважаю її абсолютно провальною. Для підтримки гарантії безпеки України була укладена міжнародна угода, а саме Будапештський меморандум. Одначе, як виявилося в 2022 році, ця угода була лише на папері. Сьогодні розповідаємо, чому Україна відмовилась від ядерної зброї та які наслідки має це рішення.
В’ячеслав Чорновіл, Лев Лук’яненко, Володимир Толубко. Політики, які виступали проти позбавлення України ядерного статусу.
В 1991 році Україна мала третій за розміром ядерний арсенал світу — ці запаси вона успадкувала після розпаду СРСР. Проголосивши Незалежність, в Україні постало питання, що, власне, робити з ядерною зброєю. Зазначимо, що фундаментальні принципи без’ядерності («не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї») було закладені в Декларації про державний суверенітет України.
В цей час на верхівку політичного керівництва країни почали тиснути росія та США, які бажали бачити Україну без’ядерною державою, адже з тогочасним запасом ядерної зброї Україна була серйозним гравцем на військовому фронті. Крім того, зброя була гарантом для безпеки українців. Одначе, тодішній президент Леонід Кравчук та голова СБУ Євген Марчук почали активно декларувати наміри про відмову від ядерної зброї та позбавлення України ядерного статусу.
Проти цього виступали немало впливових людей, зокрема В’ячеслав Чорновіл, Лев Лук’яненко, Володимир Толубко, Вілен Мартиросян, Олександр Скіпальський, Григорій Омельченко та інші. росія запропонувала весь арсенал зброї передати їй, а США виступали за те, щоб її повністю знищити.
В першій половині 1992 року всі тактичні боєприпаси були переміщені на території РФ для знищення. Кравчук у листі до США запевнив, що Україна забезпечить знищення всієї ядерної зброї, включаючи стратегічну наступальну зброю, розміщену на її території. Водночас, прем’єр-міністр Леонід Кучма наполягав на збереженні в Україні найефективнішої і найпотужнішої складової українського ядерного потенціалу.
Читайте також: Падіння росії: молоко в бідонах, битви за цукор і Чебурнет
Підписання Будапештського меморандуму
В листопаді 1994 року Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року. Фактично це означало, що країна добровільно позбавляється ядерної зброї, а всю атомну енергію використовуватиме в мирних цілях.
В ідеалі, до цього договору мали приєднатися всі країни з ядерним потенціалом, щоб в майбутньому убезпечити світ від другої Хіросіми та Нагасакі. В обмін на це найбільші ядерні держави — росія, США та Велика Британія — повинні були гарантувати Україні безпеку та виключення будь-яких форм агресії чи тиску. Як бачимо, гарантії не спрацювали.
5 грудня 1994 року між Україною, росією, Великою Британією та Сполученими Штатами Америки було підписано Будапештський меморандум, за яким раніше перераховані держави-учасниці мали поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, утримуватися від будь-яких проявів агресії щодо України, в тому числі і від економічного тиску. Цей документ Україна вважала одним з основних інструментів безпеки. 2 червня 1996 року Україна офіційно втратила ядерний статус.
Читайте також: Мистецтво у війні: вірші про Україну
Підписанти угоди про ядерне роззброєння України — президенти Білл Клінтон, Борис Єльцин та Леонід Кравчук
Нижче ми наведемо основні зобов’язання, які взяли на себе держави гаранти і прослідкуємо, чи були вони виконані. Отже, згідно з Меморандумом США, РФ і Велика Британія мали:
Цікаво, що в 2009 році в інтерв’ю Deutsche Welle Леонід Кравчук запевняв, що третій ядерний статус України в світі був лише формальністю, а щоб реально забезпечити задовільний стан боєприпасів — потрібно було витрачати мільйони доларів, яких в України не було. Водночас, Леонід Кучма, який підписував документ у Будапешті, у 2009 році визнав, що його попереджали про порожність гарантій меморандуму після його підписання. Це зробив тодішній очільник Франції, Франсуа Міттеран.
Військова частина в Перевальному під час захоплення Криму російськими військами у 2014.
На жаль, як виявилося, Будапештський Меморандум не має тих гарантій, які мали б бути. Справа в тому, що в англійському та українському текстах меморандуму існує різниця. Так, в українському варіанті назва звучить як «Меморандум про гарантії безпеки…», натомість, в англійському — «Memorandum on Security Assurances» (тобто «безпекові запевнення»), а «запевнення» не несуть конкретного змісту, тож висновком стає те, що Будапештський меморандум не має жодного механізму гарантування безпеки.
“Коли ми вже виробили остаточний текст, виникло питання щодо «запевнень» («assurances») чи «гарантій» («guarantees»). Ми наполягали на тому, що мають бути «гарантії». Врешті-решт погодилися, що в англійському тексті будуть «запевнення», а в українському й російському — «гарантії». Беручи до уваги фразу в кінці меморандуму, що текст складений у чотирьох примірниках і всі вони автентичні, ми можемо говорити про те, що наш варіант із використанням слова «гарантії» юридично правильний», — писав Борис Тарасюк, заступник Міністра закордонних справ України.
Втім, як бачимо на практиці, Будапештський меморандум не працює як мінімум з 2014 року — саме тоді в Україні почалася війна, а в 2022 році недієздатність Меморандуму підтвердило повномасштабне вторгнення росії в України.
Читайте також: Кіберфронт — чому не всі чоловіки корисні на фронті
Давид Арахамія
Одначе, завдяки роботі наших дипломатів Україна отримує величезну підтримку від країн Заходу, США та Великої Британії — дві останні, власне, й були гарантами безпеки.
Сьогодні Україна бореться не тільки за свою свободу, але й за свободу Європи. На останніх переговорів з представниками рф Давид Арахамія повідомив, що Україна готова створювати міжнародний договір безпеки. Ця угода має забезпечити Україні повну безпеку, адже всі ми розуміємо, з яким сусідом живе інша країна. Зокрема, гарантії безпеки мають бути забезпечені аналогом 5 статті НАТО.
Принцип колективної оборони 5 статті НАТО полягає в тому, що напад на будь-яку з держав – членів Альянсу розглядається як напад на них усіх, тож вже на третій день ймовірного вторгнення країни-гаранти мають забезпечити Україну всією необхідною зброю та військами для захисту.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
[…] […]