В Києві багато старовинних будівель, які пережили всі лихоліття громадянської та Другої світової, а також російські бомбардування столиці. Але є серед них трохи призабуті герої, і про один такий будинок ми сьогодні розкажемо. Це знаменитий «Будинок зі зміями», який звели більше сотні років тому.
Довгі десятиліття його побачити було майже неможливо, адже фасад будинку приховували монтажні сітки і обладунки, а роботи все ніяк не могли почати. Але за останні кілкьа років ситуація повністю змінилась. Сьогодні ми розкажемо, які труднощі довелось подолати реставраторам, що було зроблено і коли планується завершити роботи.
Цей особняк з’явився на замовлення багатої купецької дружини Софії Чоколової. Її чоловік володів друкарнями й обирався до міської думи, тож не був обмеженим у коштах. За тодішньою звичкою, будинок зводився як прибутковий будинок (але дуже високого штибу), а автором проекту став Ігнатій Ледоховський, архітектурна зірка тодішнього Києва поряд з Городецьким.
В будинку було лише три квартири, по одній на поверх, кожна з яких була справжнім палацом із розкішним оздобленням. Фасад прикрашали скульптури змій, що виповзають із каштанових гілок, а також античні мотиви. Усередині гостей зустрічали парадні сходи з ліпниною, плафони з геральдичними щитами, фризи з оленями та сценами полювання. Є версія, що колись тут було ще більше різноманітного оздоблення та декоративних елементів, однак на початку 90-х років це все було вивезено на приватні замовлення тодішніх крутеликів.
Та і загалом вся історія будинку була доволі багатою на події і непростою. З початком Громадянськох війни багаті власники і квартиранти покинули будинок і виїхали куди подалі. Радянська влада націоналізувала будинок, а його квартири перетворила на комуналки. Згодом споруду передали на баланс Київського заочного інституту легкої промисловості. У 1930-х (хоча зустрічається інформація що це було вже після війни) надбудували четвертий поверх, знищивши хвилястий аттик – декоративну стінку, що завершувала фасад і додавала йому легкості. Цей поверх із низькими стелями й без оздоблення виглядав чужорідно.
В такому вигляді будинок дожив до часів незалежності. Його почали здавати під офіси, а численні євроремонти знищили частину інтер’єрів. Двадцять років споруда стояла фактично в аварійному стані: стіни просіли, цегла на фасаді руйнувалася, а ліпнина обсипалася, загрожуючи пішоходам. Монтажна сітка, що прикривала будинок, буквально стала символом його занедбаності.
У 2010 році будинок було придбано ТОВ «Акваплаз», яке планувало перебудувати його під готель. Роботи включали ще два додатковими поверхами та підземний паркінг, тобто від оригінальної будівлі мало що б лишилося. Ці ідеї викликали хвилю протестів від активістів, які вимагали зберегти пам’ятку історії столиці. У 2017 році власником став Богдан Батрух, меценат і засновник мережі «Кінопалац», який пообіцяв повернути будинку його історичний вигляд. Але реставрація розпочалася аж восени 2021 року під керівництвом архітектурної майстерні ARCHE VISTA, яку очолює Артем Прощенко. Він є реставратором із 20-річним досвідом, що працював над проєктами Києво-Печерської лаври, будинку КМДА та інших пам’яток.
Перед початком робіт було виявлено, що будинок у критичному стані: один кут просів, конструкції були аварійними, а прибудови радянських часів ще більше погіршили ситуацію. Фундамент укріпили залізобетонними палями та замінили перекриття. Четвертий поверх, що псував силует, демонтували, замінивши його мансардним, який більше гармоніює з оригінальним дизайном. Частину еркера довелося розібрати через загрозу обвалу, але її планують відновити.
Кожен елемент ліпнини – від змій до барельєфів – обережно зняли, промаркували й зберігають для відтворення. Сьогодні фасад із боку Великої Житомирської вже сяє відновленими деталями: зміями, каштановим листям і барельєфом «Музики». Також планується повернути декоративні елементи на дах та аттик, одним словом, зробити все як було.
Усередині планують облаштувати офіси, зберігши оригінальне планування та майже всі декоративні елементи. Парадні сходи й вестибюль із ліпниною чекають своєї черги, а сім типів оздоблення – від плафонів до фризів із зооморфними мотивами – відтворюватимуть за архівними фото. Для цього залучили скульпторів, реставраторів і навіть іноземних експертів із Німеччини та Польщі, які консультують із питань гідроізоляції та фасадних робіт. Навіть вікна встановлюють дерев’яні, щоб зберегти автентичність. Загалом, кожну деталь узгоджують із Департаментом культурної спадщини.
Реставрація такого масштабу – це не лише технічна робота, а й боротьба з обставинами. Ковід та повномасштабне вторгнення значно уповільнило всі плани. Хотіли все завершити за чотири роки, але зараз важко щось прогнозувати. Фасад із боку Пейзажної алеї, понівчений радянськими ремонтами, потребує особливої уваги, адже цегла там майже зруйнована.
Кошторис проєкту постійно зростає через нові проблеми, як-от необхідність укріплення стін чи заміни комунікацій. За оцінками, витрати сягають мільйонів доларів, але точну суму назвати неможливо – кожна історична будівля унікальна, і несподіванки виникають на кожному кроці.
Попри війну, яка зупинила багато реставраційних проєктів в Україні, Будинок зі зміями продовжили реставрувати. Ключовою думкою стало те, що порятунок таких будівель працює ще і на твій власний престиж, адже багато компаній в Європі так само вкладаються в реставраційні проєкти для підтримання свого реноме тих, що беруть участь у культурній та соціальній сфері життя міста. До того ж, часу обмаль: якщо не вжити термінових заходів, можна втратити будівлю назавжди.
Для киян, а особливо поціновувачів історії старого Києва, Будинок зі зміями є чимось більшим, ніж архітектура. Сьогодні, коли реставратори повертають втрачені елементи, а скульптори відтворюють ліпнину, будинок оживає, ніби повертаючи місту його втрачену молодість. Коли знову стало можливим побачити фасад, це було буквально святом для всіх знавців архітектури столиці.
Далі продовжились роботи на еркері, відтворення аттиків і благоустрій території, зокрема відновлення металевої огорожі палісадника. За словами Прощенка, фасадні роботи планують закінчити до літа цього року, якщо не буде нових проблем. Тобто будинок буде повністю збережено як історичний, але він нестиме і сучасну практичну функцію.
Залишається лише пожалкувати, що подібна практика в нашому місті не настільки поширена, як хотілося б. Чимало старовинних будівель продовжують руйнуватись, а деякі навіть опиняються під загрозою знесення, щоб побудувати на їх місці сучасні будинки. Тому залишається лише подякувати команді Прощенка за їх роботу та Богдану Батруху за підтримку і продовження робіт.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
