З самого початку незалежності України на авіабазі в Василькові сміливі пілоти боронили небо столиці і регіону. Мінялись часи, мінялись літаки, були часи складних випробувань, але пілоти та технічний склад продовжували намагатись підтримувати техніку в боєздатному стані. І недарма — вже 2014 року довелось вперше виконувати бойові вильоти. А з 2022 року почались справжні випробування повітряними боями з значно переважаючими – і кількісно і якісно – силами росіян.
На момент розпаду СРСР на авіабазі Васильків базувався 146 полк винищувачів-перехоплювачів військ протиповітряної оборони. Оснащений він був швидкісними МіГ-25ПД/ПДС («перехватчик доработанный/доработанный в строю) відповідно. Ці літаки були рекордними за своєю швидкістю та висотою, навіть сьогодні висота у 37 кілометрів є майже недосяжною, як і швидкість більше трьох Махів.
Цей підрозділ відповідав, зокрема, якраз за прикриття Київської області і столиці України. Втім, реалії часів початку незалежності вже були інші, ніж в часи СРСР. МіГ-25 створювався перш за все для перехоплення американських літаків-розвідників, що постійно літали поблизу кордонів СРСР. Також в разі війни, звісно, ці літаки також мали перехоплювати бомбардувальники країн НАТО, озброєні ядерними зарядами, на зразок B-52 та їм подібних. Звісно, в часи незалежності ніхто не очікував, що Україні доведеться воювати. До того ж, МіГ-25 мав дуже сильний «апетит», і в бідній державі на нього просто не було грошей. Тому, враховуючи все вищеперераховане, у 1993 році полк було розформовано, а літаки частково пішли у Дніпро, на поповнення 933 полку в Кайдаках.
Тим не менш, залишати столицю без прикриття з повітря ніхто не збирався. Саме тому з Мукачево терміново перекидають тамтешній 92 винищувальний авіаполк. Цей підрозділ мав на озброєнні вже МіГ-29, фронтові і доволі сучасні на той час винищувачі. Полк було включено до новоствореного корпусу ППО.
В наступні роки частина неодноразово змінювала назву і номер – це була 207 авіабаза, потім 8 авіаполк, далі 40 тактичне авіаційне крило. З тих пір цифра «40» так і прижилась. Трохи згодом крило перейменовували у бригаду тактичної авіації.
Тривали зміни і в складі літаків. Прийли додаткові L-39, а також поступово списувались МіГи старої серії 9-12, замінюючись на літаки серії 9-13, останньої випущеної в радянський час. Нових літаків так і не отримували, в Росії нових не закупали. Ремонт літаків виконували у Львові, на місцевому авіаремонтному заводі.
В такому стані бригада підійшла до випробувань 2014 року. Тоді почалося поступове відновлення авіатехніки, що знаходилась на зберіганні, а також модернізація тих бортів, що були в наявності і в придатному стані. Зросла і інтенсивність польотів, порівняно з «нульовими» роками, коли деякі пілоти мали буквально лічені години нальоту за рік. Пілоти почали готуватись до майбутньої великої війни з росіянами і протистоянню їх авіації. Зокрема, відпрацьовувалась швидка зміна аеродромів базування, польоти на гранично малих висотах, робота по наземних цілях.
В ніч на 24 лютого 2022 року всіх підняли по тривозі, літаки почали готувати до зльоту та термінового перебазування, адже очікувався ворожий удар. І він не примусив себе довго чекати, крилаті ракети почали розриватись на території авіабази у Василькові. Перші вибухи стались о 5:10.
Найважче прийшлось авіаторам, що першими піднялись в повітря. Росіяни вже вели полювання за українськими літаками, їх наводив літаючий радар А-50, а радари та ракети їх Су-35 бачили і «били» на багато більшу відстань, ніж старенькі українські МіГ-29 зі своїм застарілим озброєнням. Були і болісні втрати в перші ж години. Але не зважаючи на це, українські пілоти кинулись в бій.
Саме те, що українські льотчики були в небі над Києвом, посприяло тому що росіяни були змушені відмовитись від планів повітряного десанту на столицю, для чого вони вже пробували захопити аеродром Гостомель. В повітрі знищувались і ворожі літаки, які пробували завдавати повітряних ударів по нашим військам.
До того ж, не будемо забувати про улюблену тактику дій росіян. На той момент вони планували масштабні бомбові удари некерованими «фугасками» по квадратам з великої висоти. Те саме російські пілоти-варвари робили в Маріуполі, Харкові, Чернігові та інших містах. Така ж доля мала чекати і Київ. Але саме страх бути збитими над українською столицею відвадив російських повітряних піратів подалі від Києва. А деякі з російських льотчиків назавжди залишились навколо Києва разом з своїми літаками, розбитими вщент після влучань ракет українських винищувачів.
В перші ж дні народилась легенда про «Привида Києва», надуспішного українського пілота винищувача, що збивав російські літаки над містом, а сам лишався неушкодженим, не зважаючи на численну перевагу ворога. Згодом виявилось, що насправді якогось одного конкретного льотчика з таким прізвиськом не існувало, а під цим іменем мались на увазі всі пілоти, що боронили небо Києва. Згодом це звання «узаконили», з 24 серпня 2024 року бригада офіційно носить назву «Привид Києва».
І сьогодні «Привиди Києва» продовжують боронити небо столиці. Хоч літаки ворога вже давно не наближуються сюди, тим не менш атаки дронів та крилатих ракет продовжують бути загрозою. Пряму участь в їх перехопленні приймають і пілоти 40 бригади з Василькова. Нещодавно ворог завдав потужного удару по аеродрому, намагаючись знищити літаки і аеродромний комплекс, але, на щастя, все обійшлося. Війна триває, і бойова варта українських пілотів теж.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
