У ніч на 14 лютого 2025 року російський дрон з фугасною бойовою частиною атакував захисну арку, вартістю більш ніж 2,1 млрд євро, що накривала зруйнований четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС та зупиняла витік радіації. Що відомо про укриття, навіщо його зводили та які наслідки спричинила атака — далі у матеріалі.
У 1986 році, після аварії на Чорнобильській АЕС, над зруйнованим четвертим енергоблоком терміново звели тимчасову захисну конструкцію. Її побудували з бетону та металу всього за 206 днів, щоб зупинити подальше розповсюдження радіації. Однак з часом стало зрозуміло, що ця споруда не забезпечує належного рівня безпеки.
Саркофаг не був достатньо міцним та герметичним, а також не дозволяв спеціалістам повноцінно оцінювати стан реактора зсередини. З огляду на це, у 1997 році Україна разом зі США, Європейською Комісією та міжнародними експертами розробила План здійснення заходів на об’єкті «Укриття» (SIP). Основною метою цього плану було створення довговічної та надійної конструкції, яка б накрила стару оболонку.
Так виникла ідея спорудження Нового безпечного конфайнменту (НБК), що став би символом сучасної технічної безпеки. Виконанням проєкту зайнялася компанія NOVARKA — консорціум французьких фірм VINCI Construction Grands Projets та Bouygues Travaux Publics. Саме вони відповідали за розробку, закупівлі та будівництво нової конструкції.
Читайте також: «Дуга», Чорнобиль-2 або ж «дятел»: надсекретний радянський військовий об’єкт на Київщині
У 2007 році було зроблено перший крок до створення нового захисного конфайнменту: 10 серпня підписали контракт, а вже 29 жовтня почалися роботи. Оскільки зруйнований енергоблок залишався надзвичайно небезпечним через високий рівень радіації, спорудження конструкції відбувалося на безпечній відстані — на спеціальному майданчику, розташованому за кількасот метрів від старого об’єкта «Укриття».
Лише після завершення основних етапів робіт, а саме, 27 листопада 2016 року, масивний об’єкт перемістили на його постійну позицію над четвертим реактором, використовуючи спеціальні рейкові механізми. 24 квітня 2020 року новий безпечний конфайнмент було переведено в режим пробної експлуатації. Загалом будівництво конструкції тривало близько 10 років.
До речі, варто зауважити, що центральний елемент конструкції, а саме грандіозна сталева арка, вражає своїми розмірами: 257 метрів завширшки, 108 метрів заввишки (вище за Статую Свободи в Нью-Йорку) і 162 метри завдовжки. Вага споруди — 36,2 тисячі тонн (в декілька разів більше за масу Ейфелевої вежі), а загальна площа верхньої покрівлі — 86 тисяч квадратних метрів (близько дванадцяти футбольних полів).
Проєкт будівництва нового укриття обійшовся в понад 2,1 мільярда євро. Його профінансували 45 країн-донорів, серед яких — США, Італія, Франція, Японія, Китай та інші. Найбільший внесок зробив ЄС — 431,61 млн євро. Координацію фінансування здійснював Європейський банк реконструкції та розвитку, який також долучився до фінансування проєкту і виконував функцію розпорядника коштів.
У розробці та реалізації проєкту взяли участь близько десяти тисяч фахівців із сорока країн світу. Водночас основне навантаження лягло на українських працівників — на об’єкті, за різними даними, працювало від двох до п’яти тисяч українців, з яких понад тисяча робітників постійно перебували на майданчику. Окремий підрозділ, що складався з п’ятдесяти осіб, займався виключно питаннями радіаційного захисту.
Нова аркова конструкція, яка накриває зруйнований енергоблок Чорнобильської АЕС, за оцінками експертів, мала була б прослужити щонайменше сто років та була розрахована, щоб витримати найрізноманітніші природні катаклізми — від потужних землетрусів до падіння великих льодових брил. Особлива увага приділялася міцності покрівлі, адже вона мала витримувати навіть торнадо третього ступеня.
Враховуючи ці вимоги, інженери наполягли на додаткових випробуваннях перед остаточним затвердженням конструкції. Під час одного з експериментів тиск перевищив усі очікування — компресор не витримав навантаження й вийшов з ладу, проте саме кріплення покрівлі продемонструвало вражаючу стійкість: воно витримало тиск у 24 кілоньютони, хоча за нормами потрібно було лише 10.
Такі високі показники були вкрай важливими, адже будь-яке пошкодження конструкції в майбутньому було б неможливо усунути. Рівень радіації над реактором залишається настільки високим, що проведення ремонтних робіт взагалі не передбачалося, тож споруда мала б бути не просто міцною, а практично недоторканною до зовнішніх впливів.
Читайте також: Леонід Кіндзельський — лікар-онколог, який рятував життя чорнобильським ліквідаторам
14 лютого російський безпілотник з фугасною бойовою частиною вдарив по конфайнменту, що накриває четвертий енергоблок ЧАЕС. Унаслідок атаки виникла пожежа, а конструкція зазнала суттєвих пошкоджень. Радіаційний фон, на даний момент, в нормі, однак пробоїни дозволяють волозі проникати всередину й пришвидшують руйнування старого радянського укриття.
Наразі Україна спільно з міжнародними фахівцями розглядає можливі варіанти усунення пошкоджень. За оцінками спеціалістів, на це підуть сотні мільйонів доларів, а через складні радіаційні умови ремонтні роботи безпосередньо на місці є неможливими. Один із варіантів — повторити технічне рішення та знову відсунути арку на безпечну відстань.
Президент України Володимир Зеленський відреагував на атаку та зазначив, що лише одна держава у світі — сучасна Росія — здатна свідомо атакувати небезпечні ядерні об’єкти, окуповувати атомні станції та вести війну, не зважаючи на глобальні наслідки. Такі дії, за словами Президента, становлять терористичну загрозу для всього світу, і Росія повинна за це відповідати.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
[…] Читайте також: Російська атака на ЧАЕС: удар по конфайнменту, що захищ… […]