Багато історичних назв місцевостей мають цілком логічне походження, пов’язане з їхнім розташуванням та особливостями. Наприклад, район Печерськ у Києві отримав свою назву через близькість до печер.
Поділ через його розташування «під горою» або «по низу», а район Виноградар назвали так через те, що в минулому в цій місцевості активно вирощували виноград. Проте походження не всіх назв піддається таким простим поясненням.
До прикладу, чи знали ви, що від виразу «кінчай, засипати» пішла назва відомої Конча-Заспи, а на Дарниці колись іноземні гості приносили «дари» київським князям і падали перед ними «ниць»?
Місце Видубичі відоме тим, що саме тут, за легендою, князь Володимир у 988 році, при хрещенні Русі, скинув у річку дерев’яний ідол Перуна. Через певний час істукан виплив на берег, а урочище отримало свою назву від «видибання» його із води.
За іншою версією, назву «Видубичі» можна пояснити тим, що в цьому районі колись видовбували човни з дубових стовбурів для переправи через Дніпро. Ще одна легенда вказує на зв’язок назви з прилеглою місцевістю Звіринець, де колись полювали на «добич».
Місцевість Желяни стала звичними для нас Жулянами на початку ХХ століття. Тоді з вини працівника канцелярії, який помилково переплутав у слові одну літеру, відбулося перейменування цілого району. Проте навіть до зміни назви етимологія слова була об’єктом активних досліджень.
Згідно з першим варіантом, найменування походить від язичницького святилища богині смутку Желі (Жалі); згідно з другим, від струмка, який став дуже популярним для відпочинку (тобто «желанным»); або ж, згідно з третьою версією, від обжитого (жилого) характеру цієї місцини.
Читайте також: Березняки: лівобережний масив Києва з чудовою акваторією
Слово «Оболонь», скоріше за все, походить від старослов’янських термінів «болонь», «болоння», «оболоння», які використовувалися для опису великих приозерних або річкових заплав і луків, розташованих біля великих водойм. Ця назва відображає географічні особливості та сезонні зміни цих земель.
Окрім цього, існують також дві інші версії пояснення походження назви «Оболонь». Перша з них вказує на можливий зв’язок із кордоном міста, що нібито є його «оболонкою». Другий варіант вказує на можливе латинське походження слова та його зв’язок з італійською Болонью.
Назва «Дарниця» теж має цікаву історію походження. Одна з версій вказує на туркійське слово «даріа,» що означає «річка», яка колись протікала в цьому районі. Інша версія пояснює, що «Дарниця» може бути місцем, на якому щось комусь дарували.
До прикладу, княгиня Ольга могла подарувати синові Святославу озеро, яке отримало назву «Дарницьке.» Або ж іноземні гості приносили «дари» київським князям і падали «ниць» перед в’їздом до столиці.
Походження назви кирилівських висот теж викликає неоднозначність. Одна частина людей вважає, що найменування місцевості пов’язане з Кирилівським монастирем, який був заснований на цій горі у XII столітті.
Інша частина довіряє більш народній історії, яка розповідає про дракона, який жив у печері на горі і лякав усіх мешканців. Цю істоту, за легендою, переміг Кирило Кожум’яка, і місцина отримала свою назву на його честь.
Історичні записи про Княжичі датуються приблизно 1125-1147 роками. У 1489 році польська королівська грамота вказує на наявність поселення монахів у цьому регіоні. Перекази повідомляють, що ще в часи князівської доби, на цьому місці розташовувався палац, який належав Солов’ю Розбійнику.
Читайте також: Туристичний гід по Києву: Кирилівська церква – прадавня святиня столиці
Існує цікава легенда про походження назви селища Конча-Заспа. Згідно з нею, в минулому козаки напали на спляче польське військо, і вартові, щоб розбудити своїх побратимів, голосно кричали «Кінчай засипати!». Хоча ця історія звучить цікаво, сумнівно, що вона правдива, оскільки в польській мові відсутні подібного роду слова.
Ймовірно, обидві складові назви походять від місцевих діалектних слів: заспа — пересипані мулом або піском озеро, рукав річки, струмок; конча — їхня кінцева частина, край (походить, імовірно, від численних заток Дніпра та ін. водоймищ, що є у Конча-3аспі).
Назвище Шулявка теж має кілька варіантів походжень. Деякі вважають, що воно може утворюватися від назви птахів «шулік,» яких, за легендою, було чимало в цій місцевості. Інша версія вказує на слова «шуй» або «шуйця,» що з старослов’янської мови перекладається як «ліва рука.»
Але, ймовірно, найбільш достовірна версія відображена в Іпатіївському літописі XV століття. У цьому документі згадується «Шелвовий борок» ( невисокий лісок із галявинами), біля якого відбулася важлива битва між князями Ігорем Олеговичем та Ізяславом Мстиславичем. Це словосполучення означало низькорослий ліс з галявинами.
У 18 столітті назву «Шулявка» вже використовували в письмових джерелах. Крім того, київський митрополит Варлаам Вонатович обрав Шулявку місцем своєї резиденції, і вона називалася «Шульжанським подвір’ям» Софіївського монастиря
Біличі — утворилися від особливостей рельєфу і угідь. Місцевість мала багато білої крейди, білих грибів та білок у лісах.
Бортничі — рід занять перших поселенців, які в давні часи займалися бортництвом — збиранням у лісі меду диких бджіл з бортей.
Вітряні Гори – пагорби неподалік виноградників, де зазвичай дме сильний вітер.
Голосіїво — назва пов’язана зі словом голосити. За легендою, після чергового нападу татар на Київ, саме тут місцевості жителі міста голосили — оплакували загиблих і захоплених в полон.
Куренівка – в козацькі часи на цій місцевості стояли курені.
Сирець — походить від виробництва необпаленої цегли — сирцю.
Солом’янка — він солом’яних хат, де мешкали залежні селяни, «закріплені» за духівництвом Києво-Печерської Лаври.
Пуща-Водиця — назву місцевість отримала від слова «пуща», тобто густий, непрохідний ліс, і невеличкої річки Водиці, якої вже не існує.
Позняки – від прізвища місцевого поміщика Позняка.
Осокорки – від дерева осокір, яке і зараз часто зустрічається в цьому районі.
Чоколівка — від прізвища багатого промисловця Чоколова.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
