Зовсім недаремно, чимало людей порівнюють російського президента володимира путіна з нацистським лідером Адольфом Гітлером. Використання свастики, пропаганда, окупація чужих територій — далеко не всі методи, які ніби під копірку, використовує кремлівська влада.
Проте за очільником рф ходить і інша тінь, більш знайома йому та його державі.
14 червня 2022, коли «Держдума рф взяла у першому читанні законопроект, згідно з яким перехід на бік супротивника в умовах збройного конфлікту, участь у якому бере Росія, прирівнюється до державної зради», путінська країна остаточно загальмувала на своїй машині часу в роках Другої світової війни.
28 липня 1942 року за підписом Йосипа Сталіна був виданий один з найжорстокіших та найвідоміших документів — Наказ народного комісара оборони СРСР 227 «Про заходи зі зміцнення дисципліни і порядку в Червоній Армії та заборону самовільного відходу з бойових позицій», в народі більш відомий під назвою «Ні кроку назад!»
Влітку-восени 1941 року ситуація на фронтах була патовою. Радянські війська відступали, втрачали тисячі одиниць військової техніки та кілька разів потрапляли в оточення (Уманський котел, Київський котел, Азовський котел).
Літом 1942-го року становище не покращилася. Навпаки — ворог все більше просунувся вглиб країни. До середини липня був втрачений Севастополь, Ростов-на-Дону, під окупацію потрапила вся територія УССР. Ленінград був заблокований, а спроба наступу під Харковом провалилась.
Окрім того, бойовий дух армії був підірваний. Частішими стали випадки дезертирства, здачі в полон, ширилися капітуляційні настрої. Наказ №227 мав на меті вирішити ці проблеми без усвідомлення власних помилок.
Читайте також: «1984»: Океанія — СРСР — росія: пророцтва Орвелла про СРСР Сталіна та путінську росію
У констатуючій частині славнозвісного наказу Йосип Сталін задав риторичне питання «Чого ж нам бракує?». Військової техніки? Ні, її вдосталь.
Бракувало ж, на думку радянського вождя, «порядку, дисципліни в ротах, батальйонах, полках, дивізіях, у танкових частинах, в авіаескадрильях. У цьому тепер наша головна вада. Ми повинні встановити в нашій армії якнайсуворіший порядок і залізну дисципліну, якщо хочемо врятувати становище і відстояти Батьківщину».
На думку Сталіна, заважають цьому панікери, які через відсутність дисципліни відкривають фронт ворогу. Як наслідок: «Панікери та боягузи повинні винищуватися на місці. Віднині залізним законом для кожного командира, червоноармійця, політпрацівника має бути вимога — ні кроку назад без наказу вищого командування».
В наказі №227 Й.Сталін чи не вперше публічно визнав перевагу противника над Червоною Армією, хоч, звісно, перекручено.
На його думку, перевага полягала не в чисельності війська ворога, не в забезпеченні нацистів військовою технікою. Не в чіткій логістиці, не в налагодженій роботі тилових служб. Не в умілій роботі тактичної і стратегічної розвідок Німеччини.
Ні. Німці перевершили радянських людей у жорстокості щодо своїх військовослужбовців. І цієї жорстокості, на думку Й.Сталіна, радянським людям «слід повчитися».
Читайте також: Урок історії для путіна: трагічний кінець диктаторів
Розпорядча частина наказу та водночас відповідь на просте запитання «Що робити?» звучала так:
«Верховне Головнокомандування Червоної Армії наказує:
1. Військовим радам фронтів, і насамперед командуючим фронтами: а) безумовно ліквідувати відступальні настрої у військах і залізною рукою припиняти пропаганду про те, що ми можемо і мусимо нібито відступати й далі на схід, що від такого відступу не буде нібито шкоди;
б) безумовно знімати з посади й направляти в Ставку для притягнення до військового суду командуючих арміями, які допустили самовільний відхід військ із займаних позицій без наказу командування фронту;
в) сформувати в межах фронту від одного до трьох (зважаючи на обстановку) штрафних батальйонів, в які направляти середніх та старших командирів і відповідних політпрацівників усіх родів військ, котрі провинилися в порушенні дисципліни через боягузтво або нестійкість, і поставити їх на важчі ділянки фронту, щоб дати їм можливість спокутувати свої злочини проти Батьківщини.
2. Військовим радам армій, і насамперед командуючим арміями:
а) безумовно знімати з посад командирів і комісарів корпусів та дивізій, які допустили самовільний відхід військ із займаних позицій без наказу командування армії, і направляти їх у Військову раду фронту для передачі військовому суду;
б) сформувати в межах армії 3-5 добре озброєних загороджувальних загонів, поставити їх у безпосередньому тилу нестійких дивізій і зобов’язати їх у разі паніки та безладного відходу частин дивізії розстрілювати на місці панікерів і боягузів і тим самим допомогти чесним бійцям дивізій виконати свій обов’язок перед Батьківщиною;
в) сформувати в межах армії від п’яти до десяти штрафних рот, куди направляти рядових бійців і молодших командирів, котрі провинилися в порушенні дисципліни через боягузтво або нестійкість, і поставити їх на важкі ділянки армії, щоб дати їм можливість спокутувати кров’ю свої злочини перед Батьківщиною.
3. Командирам і комісарам корпусів та дивізій:
а) безумовно знімати з посад командирів і комісарів полків та батальйонів, які допустили самовільний відхід частин без наказу командира корпуса або дивізії, відбирати в них ордени та медалі й направляти їх у військові ради фронту для передачі військовому суду;
б) надавати всіляку допомогу й підтримку загороджувальним загонам армії у справі зміцнення порядку та дисципліни в частинах.
Наказ прочитати у всіх ротах, ескадронах, батареях, ескадрильях, командах, штабах».
Текст наказу №227 не був якимось супер секретним, хоч і мав гриф «Без опублікування в пресі». Доступним для масового ознайомлення документ став тільки наприкінці 1980-х років.
Але незважаючи на це, про існування такого наказу знали, оскільки він був зачитаний багатомільйонному складу збройних сил, а командирів не просто ознайомили з ним, а змусили підписатися.
Незважаючи на гласність, обговорення даної теми не віталося. Одним з тих, хто привернув увагу суспільства був відомий актор та співак, знакова особа свого часу Володимир Висоцький. В своїй знаменитій пісні «Штрафні батальйони» він гостро та навіть крамольно підняв цю тему.
Считает враг — морально мы слабы
За ним и лес, и города сожжёны
Вы лучше лес рубите на гробы
В прорыв идут штрафные батальоны!
Вы лучше лес рубите на гробы
В прорыв идут штрафные батальоны!
Вот шесть ноль-ноль, и вот сейчас обстрел
Ну, бог войны! Давай, без передышки!
Всего лишь час до самых главных дел
Кому — до ордена, а большинству — до «вышки».
Читайте також: «Єдиний народ, Крим наш, росія-супердержава»: топ-10 міфів путінської країни
Побоюючись репресій, багато командирів залишалися зі своїми бійцями на позиціях навіть тоді коли захистити щось не було жодних шансів.
Як наслідок, збільшилася кількість оточень та зросли втрати, що певно залежало і від того, що військовослужбовці невчасно отримували наказ про відхід (до прикладу, через проблеми зі зв’язком).
Більше того, випадки дезертирства, паніки і інші дисциплінарні порушення продовжували залишатися доволі поширеними явищами.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
[…] Читайте також: «Ні кроку назад» або Наказ №227: «гарматне м’ясо» Сталі… […]