Не дивлячись на те, що перші згадки про пивний завод були ще в 1823 році, офіційною датою його заснування вважається 1881 рік.
Пивний завод Йоганна Шульца – це історична пам’ятка Києва, яку, на жаль, планують знести задля будування чергового житлового комплексу. Втім, в свій час, цей завод приносив багато користі нашому місту.
Розповідаємо історію «Київського пивного заводу №1».
Карл Генрих Шульц, син Йоганна Шульца
До 1865 року будівля належала полковнику Йосипу Понятовському, який в 1823 році викупив дім і пивний завод у Пилипа Касселя. А на початку 1860х в Київ приїхав німець Йоганн Генрих Шульц, який і викупив ці приміщення.
Німець Шульц був налаштований дуже серйозно. На своїй батьківщині він вже максимально розвинув пивний бізнес, але йому цього було замало. І саме через це він вирушив до Києва.
Одразу ж після придбання приміщень Шульц провів там перебудову та модернізацію. А в 1881 році завод офіційно почав працювати.
На жаль, Йоганн Генрих Шульц недовго насолоджувався своєю працею. В тому ж році, як завод почав виробництво, Шульц помер. А вся його власність перейшла до дружини та сина у спадок.
Син Йоганна, Карл Генрих, продовжив справу батька й довгий час цей бізнес приносив йому величезні прибутки. До 1913 року приміщення значно розширили й модернізували. Там облаштували дві парові машини, що дозволило значно збільшити обсяги виробництва.
Не дивлячись на те, що завод був заснований німцями, він недовго був у їхній власності. І все через Першу світову війну в 1914 році.
Як тільки почалися воєнні дії, Карл Генрих Шульц звернувся до місцевої влади, задля того, щоб попросити російського громадянства. Але йому відмовили. Можливо, на це вплинуло те, що Шульц був німцем. Так чи інакше, але причину відмови ніхто не назвав.
Одразу ж після ненадання російського громадянства, всю родину Шульців відіслали до Сибіру, а завод передали новому керівнику. Невідомо як закінчилося життя підприємців, але сам завод ще довго продовжував свою роботу.
Читайте також: «Квіти України»: як історичну будівлю рятували від перетворення в офісний центр
Вид на завод, 1979 рік
По закінченню Першої світової війни завод продовжив свою роботу. Там розширили штат до 115 робітників і декілька разів змінили керівництво. А з 1927 року підприємство перейшло у державну власність.
Пивний завод на Деміївській був першим не тільки за номером. Тривалий час він був першим у всьому. На ньому варили пиво надзвичайно високої якості, яким насолоджувалися не тільки пересічні жителі Києва, а й вищі партійні чини. Більш того, вони вимагали наладити постачання пива до Політбюро ЦК КПРС й до Уряду в Москві.
Не дивлячись на те, що з приходом радянської влади почалися складні часи, завод не припиняв свою роботу. Важливо, що він працював і під час Другої світової війни. І робив це без перебоїв.
За часи німецької окупації на заводі продовжували варити пиво. А ще, там виробляли пальне й спеціальну суміш, яка значно допомагала у боротьбі з ворожими танками. Тож, на завод покладали величезну відповідальність.
По закінченню Другої світової війни справи підприємства постійно йшли вгору, а продукція не втрачала популярності. Більш того, згодом вдалося наладити постачання й до інших міст, зокрема до Москви. А ще, броварня отримала номерну назву, і відтепер її називали «Київським пивним заводом №1»
Навіть не дивлячись на те, що в 1970х роках в Києві було вже три пивзаводи, завод на Деміївській не втрачав своєї першості. А серед людей про нього говорили не інакше, як: «Перший завжди перший».
Читайте також: “Життєлюб” — київський благодійний фонд для людей похилого віку
Рінат Ахметов
На жаль, з приходом дев’яностих років, для заводу настали скрутні часи. Спочатку усі пивні заводи перевели у орендну форму власності. А потім, в 1993 році, «Пивзавод №1» перейшов до власності підприємства «Оболонь».
В 2000 році завод викупило донецьке товариство «Сармат», яке належало Рінату Ахметову. І тоді здалося, що у пивзавода з’явилося майбутнє. Справа в тому, що новий власник висловив наміри реставрувати його та відродити виробництво пива, як це було в радянські часи.
На жаль, дива не сталося. З часом нове керівництво вирішило, що реставрація недоцільна. Рішення було обумовлене складним рельєфом. Через це 27 вересня 2003 року на заводі зварили останню партію пива, а після цього його назавжди закрили. А територію броварні передали приватній компанії під забудову.
Завод у 2021 році
Не дивлячись на те, що фактично завод припинив своє виробництво в 2003 році, тільки в 2009 його офіційно визнали банкрутом. І з того ж моменту будівлю почали зносити. Втім, знос надовго затягнувся.
Довгий час будівля заводу залишалася на своєму місці, з кожним роком стаючи все більш аварійною. А в 2021 році роботи по демонтажу відновили. На жаль, будівля не має охоронного статусу, тож зупини її знищення майже неможливо.
Очікується, що з часом на цій території з’явиться житловий комплекс. Однак, ще багато поколінь киян пам’ятатимуть про завод з понад сторічною історією.
Тетяна Шарапова
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
[…] Читайте также: Тут варили пиво для партійних чиновників: Київський пи… […]
[…] Читайте також: Тут варили пиво для партійних чиновників: Київський пи… […]
[…] Читайте также: Тут варили пиво для партійних чиновників: Київський пи… […]